Харківсько-Запорізька дієцезія
Харківсько-Запорізьку дієцезію Римо-Католицької Церкви в Україні створив святий Папа Іван Павло ІІ 2 травня 2002 року. Вона охоплює всіх вірних католиків латинського обряду на терені Дніпропетровської, Донецької, Запорізьккої, Луганської, Полтавської, Сумської і Харківської областей. Дієцезія налічує 7 деканатів, поділених відповідно до адміністративних кордонів областей. Її площа становить 196.301 км².
Єпископи
Першим правлячим єпископом Харківсько-Запорізької дієцезії від моменту її утворення був владика Станіслав Падевський (†29.01.2017), якого 16 травня 2009 на єпископській катедрі замінив єпископ Мар’ян Бучек (нині – єпископ-емерит).
30 жовтня 2010 року Папа Бенедикт XVI призначив отця Яна Собіло єпископом-помічником Харківсько-Запорізької дієцезії і 8 грудня 2010 року він отримав єпископські свячення.
З 12 квітня 2014 по 02 лютого 2019 року єпископом-ординарієм Харківсько-Запорізької дієцезії був владика Станіслав Широкорадюк.
З 14 лютого 2020 року Харківсько-Запорізьку дієцезію очолює єпископ Павло Гончарук.
Святі-покровителі
Пастирі та вірні Харківсько-Запорізької дієцезії завжди відзначалися особливою пошаною до святих Кирила та Мефодія. Його Преосвященство Станіслав Падевський звернувся до Конгрегації в справах Божого Культу і Дисципліни Таїнств, яка 7 лютого 2003 року затвердила святих Кирила та Мефодія, апостолів слов’ян, покровителями Харківсько-Запорізької дієцезії.
Катедральний собор
Римо-католицький храм Успіння Пресвятої Діви Марії у Харкові побудований у 1891 році. У 1938 році, після розстрілу священників та репресій активних парафіян, храм був закритий. Храм Успіння Богородиці знову відкрився під час німецької окупації в 1941-43 р. Св. Меси в ньому служили італійські священники-капелани. Після звільнення Харкова Червоною армією католицька церква знову була закрита. У 1947 р. споруда храму була передана обласному управлінню кінофікації.
7 січня 1991 року майбутнім настоятелем парафії о. Юрієм Зімінським MIC на східцях церкви була відслужена перша післявоєнна Меса. У 1991 році будівля храму була повернена у власність парафіяльної громади. Після утворення Харківсько-Запорізької дієцезії храм Успіння Пресвятої Богородиці у Харкові було піднесено до рангу катедрального собору.
Санктуарій Бога Отця Милосердного у Запоріжжі
7 серпня 2004 року храм був консекрований єпископом Станіславом Падевським. У 2005 році Конгрегація у справах єпископів надала йому статус конкатедрального, а у 2011 році єпископ Мар’ян Бучек встановив співкатедру Санктуарієм Бога Отця Милосердного.
Щоліта з 1998 року до Санктуарію Бога Отця Милосердного звершується паломництво Мелітополь-Запоріжжя, під час якого прочани протягом восьми днів долають близько 200 кілометрів степами півдня України, живуть в наметах і їдять просто неба, щодня беруть участь у Службі Божій, слухають конференції та моляться.
Дієцезіальна благодійна діяльність
В дієцезії працює Релігійна місія «Карітас-Спес Харків».Вона є одним із семи регіональних осередків Релігійної Місії «Карітас-Спес» Римсько-Католицької Церкви в Україні. «Карітас-Спес Україна» пропагуючи християнське милосердя, сприяє встановленню соціальної справедливості, подоланню бідності, відновленню гідності людини, незалежно від її віросповідання, кольору шкіри, національності, політичних чи світоглядних переконань.
При парафії катедрального собору Успіння Пресвятої Діви Марії діє соціальний центр св. Єлизавети Угорської. У Соціальному центрі працює їдальня, де з понеділка по п’ятницю близько 100 порцій гарячих обідів уділяється усім людям, які опинились у складних обставинах життя. Також функціонує медичний кабінет, дитяча світлиця, надаються послуги психолога і юриста.
На теренах Харківсько-Запорізької дієцезії знаходиться монастир братів-альбертинців, при якому функціонує притулок «Чоловічий будинок Святого Альберта» .Також при конкатедральному соборі Бога Отця Милосердного брати заснували благодійну їдальню для нужденних «Добрий хліб». У своїй пекарні брати-альбертинці випікають також гостії, комуніканти та різдвяні облатки. У 2010 році єпископ Мар’ян Бучек надав братам сертифікат, який засвідчує, що гостії і комуніканти відповідають вимогам і нормам канонічного та літургійного права .
У селі Піонерське Новоазовського району Донецької області функціонує ХСП-Центр «Маріуполь». Координаторами підрозділу є подружжя Завадських – Володимир і Оксана. У сферу відповідальності підрозділу Християнської служби порятунку входять 12 навколишніх сіл на прифронтових територіях Донецької області. Священники та сестри служать у с. Піонерське на регулярній ротаційній основі, провадячи душпастирську опіку над місцевим населенням та військовими. У власноруч обладнаній каплиці щонеділі відбуваються Служби Божі, у яких беруть участь як військові, так і цивільні. ХСП-Центр «Маріуполь» надає допомогу дітям та підлітками, які проживають у сірій зоні, а також гуманітарну допомогу самотнім і соціально незахищеним верствам населення.
Через окупацію РФ центр припинив свою діяльність.
Через окупацію РФ центр припинив свою діяльність.
У місті Бердянську Запорізької області світлицю для дітей в центрі, організованому релігійною місією Caritas-Spes, «Quo Vadis» відвідують діти від 3 до 15 років, які походять переважно з малозабезпечених, неповних сімей, де вони не мають достатньої щоденної батьківської турботи та опіки. У центрі діти харчуються, виконують домашні завдання та граються. В молодших групах дітей навчають писати, рахувати, малювати, орієнтуватися у навколишньому світі. Для школярів проводяться заняття за інтересами, різноманітні розваги, пізнавальні ігри. Робота дитячого центру будується на сімейному принципі: старші допомагають молодшим, підтримується тісний зв’язок з батьками.
Через окупацію РФ світлиця припинила свою діяльність.
Через окупацію РФ світлиця припинила свою діяльність.
Видавнича діяльність
З 1996 року у Харкові редакцією Конгрегації Отців Маріянів видається журнал “Слово між нами оселилося” («Слово між нами» – стара назва). Назва журналу походить із прологу Євангелія від Йоана «І Слово стало тілом, і оселилося між нами, і ми славу його бачили…» (Йн 1,14). Часопис заохочує до щоденного читання Божого Слова, роздумування над ним та молитви, натхненої цим словом. Це має допомогти читачам краще пізнати Бога, Його волю та відповісти на Його любов у своєму житті. Журнал виходить 9 разів на рік. Його отримують віруючі в Україні, Білорусі, Росії, Казахстані, Узбекистані, Таджикистані, Естонії. Головний редактор видання – отець Микола Бєлічев МІС.