Батьківщина Ордену Проповідників (популярно – отців-домініканців) – Південна Франція.
Св. Домінік де Гузман (біля 1172-1221) заснував Спільноту жебрущих братів на початку ХІІІ ст. Св. Домінік походив з Іспанії, рукоположення він приймав як дієцезіальний священик, і якийсь час був каноніком в кафедральному храмі м. Осма. Сьогодні братів-проповідників називають домініканцями саме за ім’ям засновника. Перший монастир о. Домінік де Гузман заснував в Тулузі 1215 року. Ще рік знадобився, щоб Папа Гонорій ІІІ затвердив новий Орден, заснований на правилі св. Августина. Місія домініканців – провадити євангельський спосіб життя, боротися з єретичними вченнями (на час заснування йшлося про альбігойців, пізніше в зв’язку з цим Святий Престол багатьох членів Ордену призначав інквізиторами), проповідувати Боже Царство не лише з кафедр, а й в дорозі і будь-кому – вимагала доброї освіти братів, безкомпромісної вірності Богу та Церкві, а також постійного відчитування знаків часу.

Так спільнота, що в момент заснування налічувала шість братів-однодумців, на сьогодні зросла до більш ніж шести тисяч осіб. Прагнення пізнавати Бога та водночас мати ґрунтовну освіту привело братів-проповідників до університетів. Душпастирство та апостольство не занепадало – Орден охоплював місіями все більше країн, поступово входячи в історію Вселенської Церкви. Доми та конвенти, вікаріати та провінції, школи та університети з’являлися не лише в європейських містах, а на Далекому Сході, в Азії, Північній Америці. На місіях домініканці також розвивали соціальні ініціативи, що знову ж таки вимагало доброї підготовки. Утримання Ордену беруть на себе жертводавці.

Сьогодні до термінології Ордену Проповідників міцно ввійшло поняття Домініканська Родина. Родина об’єднує І Орден (чоловічу гілку), ІІ орден (жіночу гілку, сестер в затворі) та ІІІ Орден (братства домініканців-мирян, а також жіночі відкриті домініканські згромадження). Відомі домініканці та домініканки блаженний фра Анжеліко, св. Альберт Великий, св. Катерина Сієнська, св. Маргарита Угорська, св. Тома Аквінський, Майстер Екхарт, Джироламо Савонарола…

Девіз Ордену – Laudare, Benedicere, Praedicare – з лат. “Прославляти, благословляти, проповідувати”. Одним з символів братів-проповідників є пес з палаючим факелом (Dominicanes, Domini canes – пси Господні, гра слів). Факел символізує світло істини, пес також символізує з охорону Церкви від неістинних вчень.

Домініканці в Україні

Провінційний вікаріат України (повна назва – Вікаріат України св. Михаїла Архангела Польської провінції) – це спільнота домініканців, які живуть і служать Господу та Його Церкві в Україні. Як монахи-домініканці ми передусім служимо місцевому Люду Божому проголошенням Слова і послугою мислення.

Ще від початку ХІІІ століття, коли в Київ прибули перші домініканці, історія нашого Ордену була тісно пов’язана з історією Київської Русі. Домініканська Руська провінція, адміністративна одиниця нашого Ордену, що включала всю сучасну України і простиралася далеко за її межі, існувала до кінця Другої світової війни. У той час домініканців вигнали з Радянського Союзу. Багато з них було вбито в часах Другої світової війни, деколи – цілими монастирями.

Відновлюючи домініканську присутність на цих землях, ми усвідомлюємо, що, незважаючи на численні ідеологічні міфи, чорно-білі монахи завжди були частиною «культурного коду» України, її духовної і культурної спадщини. Сьогодні ми відновлюємо нашу присутність проповідуючи, навчаючи, дискутуючи і вділяючи таїнства. Ми прагнемо знову бути невід’ємною частиною українського суспільства, жити культурним і науковим життям нашого регіону, вести чесний діалог з усіма людьми доброї волі, наслідуючи приклад святого Домініка, керовані милосердною рукою Бога.

Харківський осередок Ордену розташовано при парафії на Новій Баварії за адресою:Парафія ПДМ з гори Кармель і св. Рафала Калиновського
вул. Катаєва 22, 61019,Харків
Настоятель: о. Маріуш Возняк ОР

За матеріалами:https://dominic.ua/