Харківсько-Запорізька дієцезія
РИМСЬКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ в УКРАЇНІ

Домашня Блог Сторінка 36

Багатостраждальна Україна потребує нашої молитви і допомоги

0
Врученням України заступництву Пресвятої Богородиці завершилася загальна аудієнція, під час якої Папа Франциск закликав пам’ятати в молитвах про жінок і дітей, які страждають від війни.
 

Повідомляє Vatican News

Хоч загальна аудієнція у середу, 10 травня 2023 р., мала незвичний формат, пов’язаний із візитом до Ватикану Глави Коптської Православної Церкви, та завершилася вона традиційно, тобто, закликом до молитви за Україну.

Звертаючись, згідно зі звичаєм, до молоді, хворих, похилих віком і молодят, Святіший Отець побажав їм «зберігати у Христі надію, що просвічує сенс щоденного життя». «Всіх закликаю молитися до Діви Марії протягом присвяченого Їй місяця», – сказав він, додавши: «Їй, утішительці пригноблених і Цариці миру, ввіряю багатостраждальну Україну».

Заклик до молитви за мир і до підтримки постраждалих від війни прозвучав також у вітанні до польських паломників. Папа Франциск звернувся зі словами подяки до лікарів, які за підтримки Тарнувської дієцезії рятуватимуть життя жінок і матерів у ЦАР. «Святий Франциск Ксаверій навчає нас, що звіщення Євангелія на периферіях світу завжди крокує пліч-о-пліч з медичною допомогою та освітньою підтримкою. Ця підтримка, як і наша молитва за мир, потрібна також мученицькій Україні. Тож беручи участь у травневих Марійських богослужіннях, проказуючи Розарій, пам’ятайте насамперед про жінок і дітей, які страждають від наслідків війни», – закликав Святіший Отець.

Зростаймо в спільності, в узах віри, надії та християнської любові

0
Відзначенням Дня коптсько-католицької дружби стала загальна аудієнція, що відбулася в 50-ту річницю зустрічі Папи Павла VI і Патріарха Шенуди ІІІ.
 

Пише Vatican News

Під час загальної аудієнції в середу, 10 травня 2023 р., на площі Святого Петра першим промовляв не Римський Папа, а Олександрійський Папа Тавадрос ІІ, Глава Коптської Православної Церкви. Разом з делегацією цієї Церкви він прибув до Ватикану на запрошення Папи Франциска, щоби відзначити разом 50-річчя зустрічі їхніх попередників Шенуди ІІІ та Павла VI, що відбулася 10 травня 1973 року, та десятиріччя їхньої зустрічі, що відбулася 10 травня 2013 року. Саме з цією датою, 10 травня, пов’язане відзначення Дня коптсько-католицької дружби.

Обрати любов, прямуючи проти течії

На початку загальної аудієнції Тавадрос ІІ звернувся із вітальним словом до Папи Франциска, склавши насамперед побажання з нагоди 10-річчя понтифікату та згадуючи про свій візит десять років тому, який був нагодою пережити «святий час, сповнений братньою любов’ю». «Ми обрали любов, хоча в цьому йдемо проти течії серед жадібного та егоїстичного світу, ми прийняли виклик любові, якої Христос від нас вимагає, лише так будемо справжніми християнами, а світ ставатиме людянішим, бо ввесь світ пізнає, що Бог – це любов, і це – Його найвище ім’я», – сказав Глава Коптської Православної Церкви, підкреслюючи, що «ми прямуємо разом дорогою життя», бо «незважаючи на відмінне коріння та приналежність, нас поєднує Христова любов».

Олександрійський Папа зазначив, що прибуває із земель, де проповідував святий Марко, заснувавши в Олександрії один з найдавніших апостольських осідків у світі. Ця земля була освячена перебуванням там Святої Родини з Назарету. В Єгипті утвердилося і поширилося християнське монашество. «Тепер перебуваю тут, на місці, де проповідували апостоли Петро і Павло, і радію зустрічі з вами на цій величній площі», – сказав Тавадрос ІІ, закликавши також піднести спільну молитву за мир.

В узах братерства за заступництвом мучеників

Далі промовляв Папа Франциск, зазначивши, що «з великою радістю» вітає сьогодні Його Святість Тавадроса ІІ, Олександрійського Папу та Патріарха престолу святого Марка, та делегацію, що його супроводжує.

«Його Святість Тавадрос прийняв моє запрошення прибути до Риму, щоби разом зі мною відзначити 50-річчя історичної зустрічі між святим Папою Павлом VI та Папою Шенудою ІІІ у 1973 році. Це була перша зустріч Єпископа Риму з Патріархом Коптської Православної Церкви, вершиною якої стало підписання незабутньої спільної христологічної декларації, що відбулося саме 10 травня», – розповів Святіший Отець присутнім, нагадавши також про те, що 10 травня 10 років тому Тавадрос ІІ здійснив свій візит до Ватикану, запропонувавши відзначати День коптсько-католицької дружби.

«Ми спілкуємося по телефону, обмінюємося привітаннями, залишаємося добрими братами, ми не сварилися», – пожартував Папа Франциск, подякувавши гостеві за те, що прийняв його запрошення на спільне відзначення «подвійної річниці». «Молюся, щоби світло Святого Духа просвічувало Ваш візит до Риму, важливі зустрічі, які Ви матимете тут, а особливо – наші особисті перемовини. Дякую Вам від щирого серця за Ваш внесок у зростання дружби між Коптською Православною та Католицькою Церквами», – сказав Святіший Отець.

Підсумовуючи, Папа Франциск зазначив, що разом з усіма «молить Всемогутнього Бога, за заступництвом святих і мучеників Коптської Церкви, щоби допоміг нам зростати в спільності, в єдиних і святих узах віри, надії та християнської любові». У цьому контексті він також згадав про мучеників, убитих кілька років тому на лівійському узбережжі.

«Прошу всіх присутніх молити Бога, щоби поблагословив візит до Риму Папи Тавадроса та захищав усю Коптську Православну Церкву. Нехай же цей візит ще швидше приблизить нас до благословенного дня, коли ми будемо одно в Христі!» – побажав Святіший Отець. Після того, як Папа привітав присутні групи, відбулося спільне проказування молитви «Отче наш», а тоді першоієрархи поблагословили присутніх.

Вогонь в очах. Вогонь Святого Духа

0

Прогулянка парком теплого квітневого дня наштовхнула мене на роздуми над кольорами нашого життя, над кольорами нашої віри. Чи те, що одягаємо яскравий одяг чи носимо яскравий наплічник, робить саме життя яскравим? Чи християнство — це лише сумні кольори великих темних храмів та священницьких сутан?

 

Відчути це добре допомагає наша парафіяльна традиція створення Божого гробу, де від вечора Великої п’ятниці й аж до Воскресіння віряни зібрані на молитві. Сестри та парафіяни прикрашають місце, де перебуватимуть Пресвяті Дари. Природа прагне віддати честь своєму Творцю. Цар заснув… природа адорує Його в тиші.

Яскравість квітів — противага до холоду та сірості гробниці. Тут оселилась смерть. Однак ненадовго: недільний світанок сповістить радісну новину, що Христос воскрес. І барвистий світ стає ще яскравішим, коли проходить крізь темряву. Наша радість набуває соковитих кольорів, коли завершується час смутку; вогонь обіймів розпалюється ще більше, коли довго переживали розлуку з улюбленою людиною; блиск свободи стає сильнішим, коли розбиваємо кайдани гріха та неволі.

А що ж із нашою буденністю?

Чи вона сіра? Залежить від того, чи її розфарбуємо: радістю, вдячністю, простотою, усмішкою, добром… Так багато маємо можливостей. Починаючи день, запросімо у нього Святого Духа, який здатний наповнити кожен наш день.

Той, хто обрав Бога як провідника свого життя, не нудиться. Хіба живий Бог не діє кожного дня? Не дає відчути свою любов і дію провидіння? Фрагмент із Божого слова, який ми читаємо, може бути той самий, що й колись раніше, але смакує та звучить по-іншому, якщо підходити до нього з новими запитаннями. Коли ми звикли до свого життя, коли комфортно почуваємось у звичках і планах, варто на крок відступити зі втрованого шляху. Навіть буквально: спробувати піти додому іншою дорогою, можливо, через парк чи сквер. Дозволити Богові нас здивувати. Вийти за межі щоденних звичок і правил, зробити щось приємне та радісне для себе або для когось. І побачимо, як в очах займається блиск: і в наших, і в очах тих, кого дивуємо приємним учинком.

Чому життя яскраве? Бо в ньому є Бог. Це не значить, що поруч із Богом не залишається місця для труднощів і страждань, важких моментів. Навпаки, часом здається, що їх стає навіть більше. Однак про яскравість життя й віри говорить блиск в очах, який нагадує вогонь Святого Духа.

Автор: Аліна Петраускайте

Люди надзвичайно цінують присутність священика у таких важких ситуаціях

0
Вірність своїй парафії.
Свідчення душпастиря, що служить у Херсоні
 
Отець Максим Падлевський, настоятель римо-католицької парафії Пресвятого Серця Ісуса Христа в Херсоні, був змушений виїхати з міста на другий день війни, але він усвідомлював, що його місце – поруч зі своїми парафіянами, і в серпні 2022, незважаючи на окупацію, повернувся. «Люди надзвичайно цінують присутність священика у таких важких ситуаціях», – зазначає він.
 

Пише Vatican News

«Дуже часто ми молимося Службу Божу під час обстрілів, ми чуємо вильоти і ми не знаємо, чи це остання наша молитва, чи це пролетить далі від нас, чи це біля нас прилетить. Тому я особисто інакше почав сприймати тексти Служби Божої, іноді, дійсно, немов читаю їх востаннє», – зазначає в інтерв’ю для Радіо Ватикану – Vatican News отець Максим Падлевський, настоятель парафії Пресвятого Серця Ісуса Христа в Херсоні.

У цій парафії отець Максим служить приблизно сім років, але тут його знають з дитинства, бо, як не дивно, це його рідна парафія: тут він був міністрантом і тут отримав дияконські й пресвітерські свячення. Коли сім років тому тогочасний єпископ Броніслав Бернацький попросив отця Максима прийти сюди настоятелем, то він не дуже хотів, бо як кажуть “Немає пророка у своїй вітчизні”, але прийняв це призначення з послуху. Як виявилося пізніше, цей зв’язок молодого священика зі своєю парафією особливо проявився у критичний момент.

Майже не буває дня, коли б не надходили трагічні новини про обстріли Херсонщини російськими військовими. Храм Пресвятого Серця Ісуса Христа в Херсоні розташований неподалік берега Дніпра, тому священик не тільки чує звуки пострілів, але й навчився розпізнавати їхній напрямок. «Я чую ці постріли, які вилітають з лівого берега, і розумію, що вони летять через мене в сторону міста, в глибину… відчуття дуже неприємні, – ділиться настоятель. – Я усвідомлюю, що відбувається щось дуже погане, і лише пізніше читаю про це в телеграм-каналі, чи дізнаюся через знайомих або через парафіян. Важко описати словами свої переживання: іноді ти нічого не можеш зробити, тільки можеш піти в храм і помолитися за тих людей, які переживають страждання, терпіння, або, на жаль, померли».

Перед початком повномасштабної війни в римо-католицькій парафії в Херсоні з отцем Максимом Падлевським служили ще два священики. 25 лютого отець Максим виїхав з міста зі службових причин, але відразу хотів повернутися до своєї парафії, але зрозумів, що це неможливо. «Але всередині завжди була думка, що я мав бути на місці», – розповідає він. На парафії залишився тільки один із священиків, бо інший також виїхав. «Окрім того, що я священик і настоятель, це також і моя рідна земля, я тут народився, я тут був, це моя рідна парафія, – підкреслює отець Максим, пояснюючи, що спонукало його повернутися. – Ну і також братерська підтримка: я розумів, що для отця перебувати самому на цих територіях важко».

Незважаючи на окупацію, отцеві Максимові Падлевському вдалося повернутися до Херсона у серпні 2022 року. «Моя поява тут на парафії позитивно здивувала людей, – пригадує він. – Для них це був немов подих свіжого повітря. Люди, насправді, цінували і загалом цінують присутність священика у таких важких ситуаціях. Важливо зазначити, що багато з людей залишалися в Херсоні не просто тому, що так захотіли: в кожного – своя історія, своя особлива життєва ситуація, наприклад, у когось хвора мати чи інша особа, яку вони не можуть залишити, або якісь родинні обставини. Тому ці люди залишилися тут немов би заручниками обставин, в розмові з ними відчувається, що вони щодня вдячні за те, що священики – з ними. По суті, ми здійснюємо наше звичайне служіння, як і до війни, але люди тепер почали по-іншому сприймати той факт, що вони мають можливість прийти до храму, який відкритий, прийти на Службу Божу, посповідатися».

Війна, за словами отця Максима, спонукає переосмислити і по-новому оцінити багато речей. «Я по-іншому переживаю молитву, Службу Божу, – ділиться він. – Навіть коли читаю текст, який роками читав щодня, здається, що він той самий, але дуже часто ми молимося Службу Божу під час обстрілів, ми чуємо вильоти і ми не знаємо, чи це остання наша молитва, чи це пролетить далі від нас, чи це біля нас прилетить. Тому я особисто інакше почав сприймати тексти Служби Божої, іноді, дійсно, немов читаю їх востаннє».

Священик зазначає, що змінилося також розуміння довіри до Бога, бо одна річ – знати про це з теорії, а інша річ – «коли ти це практикуєш, коли, наприклад, в окупації їдеш до хворих зі святим Причастям недалеко від фронту, лише тоді з боку російської окупаційної влади, війська, і ти просто кажеш: “Боже, на все Твоя воля”». «І дійсно, Бог донині постійно проявляє Себе через різні події, різні ситуації, де була також небезпека смерті, чи інші небезпеки, і Господь завжди провадить туди, де я потрібний», – додає він.

Настоятель парафії Пресвятого Серця Ісуса Христа в Херсоні розповів, що незважаючи на окупацію, їм вдалося продовжувати душпастирську діяльність: відправлялися Святі Меси, відбувалася катехизація дітей і приготування до Першого Причастя. В той період навіть був уділений один церковний шлюб.

Найважче для молодого священика, як і для всіх українців, це бачити страждання людей. Він розповів, що нещодавно їздив відвідати хвору літню особу в селище Білозерка, яке чотири дні перед тим зазнало значних обстрілів. «Я приїхав зі святим Причастям до хворої бабці, і ти дивишся на цю родину, на їхні переживання. І я розумію, що як священик я допомагаю, натомість, як людина, досить важко знайти якісь слова втіхи чи підтримки, іноді потрібне просто мовчання».

Відповідаючи на запитання про те, що йому додає надії на майбутнє, отець Максим заначив: «Чесно вам скажу, я не дуже дивлюся назад, не дуже дивлюся вперед, але просто розумію, що треба робити і виконувати покликання, яким я можу служити іншим людям як священик. Мене тримає Ісус Христос, я регулярно читаю Святе Письмо. Не знаю, як це пояснити…мабуть, це Божа благодать. Просто, регулярно практикую духовне життя, тобто виконую те, що я маю робити, але стараюся робити це не автоматично, але підійти до цього максимально відповідально. Напевно, тільки Бог дає сили, бо по-людськи, дивлячись в минуле, я би, мабуть, не хотів ще раз пережити те, що пережив, але, з іншого боку, я не жалію ні хвилини, ні дня, що я тут є і що я міг приїхати сюди. Єдине, про що я жалію, то це, можливо, про те, що я зміг повернутися сюди так пізно».

8 травня- День пам’яті та примирення для нашого народу сьогодні є особливо болючим

0

Звернення голови Конференції єпископів України єпископа Віталія Скомаровського з нагоди Дня пам’яті та примирення.

Шановні священники та богопосвячені особи! 
Улюблені брати і сестри!

Цього року 8 травня, яке відзначаємо як День пам’яті та примирення є для нашого народу особливо болючим, адже на наших землях тривають воєнні дії. Здавалося б, жахіття Другої світової війни не мали би повторитися. Однак сьогодні наш народ досвідчує на собі увесь тягар воєнних дій та сили зла.

Святий Йоан Павло ІІ казав, що Друга світова війна відкрила невідомі раніше масштаби зневаги людини, порушення її прав. Це була особлива мобілізація ненависті, яка нищила людину та все, що людське, в ім’я імперіалістичної ідеології. Цю думку понтифіка продовжив і Святіший Отець Франциск, який назвав воєнні дії, спрямовані на знищення цілих міст або великих територій з їхніми жителями злочином проти Бога та людства. Війна заслуговує твердого та однозначного засудження.       

Важко йти далі, несучи досвід цієї страшної муки людей та народу. Для нас залишається лише один орієнтир: хрест Христа на Голгофі. Нехай він також буде нашою силою та джерелом натхнення у всіх наших випробуваннях та труднощах.   

Молімося сьогодні, особливо, за всі жертви Другої світової війни та всіх, хто загинув від рук російського агресора.

Пресвятій Діві Марії, якій особливим чином присвячений травень та Серцю якої довірений наш народ, доручаймо нашу подальшу долю, справу завершення війни та настання довгоочікуваного справедливого миру. 

Непорочне Серце Марії, молись за нас!  

 

+ Єпископ Віталій Скомаровський
Голова Конференції римсько-католицьких єпископів в Україні  
8 травня 2023 року

Джерело РИМСЬКО- КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА в УКРАЇНІ

Спомин святого Станіслава

0

8 травня Римсько-католицька Церква згадує святого Станіслава,
єпископа і мученика

Станіслав Щепановський – краківський єпископ, мученик, святий католицької церкви і один з головних покровителів Польщі .

Вважається, що він народився 26 липня 1030 р.  у м. Щепанове в родині Велислава гербу Прус І та Боґни. Здобув ґрунтовну освіту – спочатку в кафедральній школі в Гнєзно, а пізніше у Франції.

Після смерті єпископа Ламберта король Болеслав ІІ призначив Станіслава на вакантну посаду. Незабаром у їх відносинах почали з’являтися протиріччя. Король, за словами єпископа, був лицеміром з жорстокими звичаями, які принижували християнську мораль. Коли проповідник не міг вплинути на короля особисто в розмові, він почав молитися за його навернення під час Богослужінь. Під час однієї з мес, король Болеслав увірвавшись до храму, відсік голову Станіславу. Після страти краківського єпископа у країні почався заколот магнатів. Згодом у 1079 році Болеслава II повалили з трону і вигнали із Польщі. Він був змушений втекти до Угорщини і помер у вигнанні через два роки.

Культ святого Станіслава почав поширюватись з перенесення його мощей у 1088 р. Процес ж канонізації розпочався тільки в кінці XII століття. Завершилось усе, оголошенням Станісвлава святим 8 вересня 1253 року в базиліці святого Франциска в Ассізі, за участі папи римського Інокентія IV.

Святий Станіслав став одним із головних святих-покровителів Польщі. Широко розповсюджується його життя святого і відповідно переказами й легендами. Зокрема, з XV століття святого зазвичай показують з фігурою воскреслого Піотровіна. Легенда розповідає, що краківський єпископ Станіслав із Щепанова купив у Петра Стршеменчика, який називався Піотровін, землі для єпископату. Після смерті Піотровіна його спадкоємці почали претендували на землю. Прибувши до суду, Станіслав пояснив про купівлю землі, але йому не повірили. Тоді єпископ Станіслав попросив 3-денну перерву, яку він присвятив посту та молитві. Після чого він увійшов до храму, відслужив Месу, відтак наказав відкрити гробницю і воскресив Піотровіна, щоб він засвідчив істину на суді. Після слухань він супроводив Піотровіна до могили.

Іконографічно св. Станіслава зображають у єпископському вбрані з атрибутами, що відповідають його життю та страті.  Найпоширеніші сцени середньовічних іконографічних циклів, пов’язані з легендою про святого, це: воскресіння Петра (Piotrowin), свідчення Петра перед королем, вбивство св. Станіслава.

У Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла наявна скульптура св. Станіслава на фасаді храму, виконана у XVII ст. Знаходиться у верхньому ряді з правої сторони під скульптурою Архангела Гавриїла.

За матеріалами Підземелля Гарнізонного храму свв. ап. Петра і Павла

Випрошуймо в Пресвятої Діви дар миру, особливо для України

0
Зустрічаючись із паломниками у першу неділю травня, Папа Франциск закликав присвятити цей місяць молитві на вервиці в намірі миру. Він також привітав членів Асоціації «Meter», що бореться проти насильства над неповнолітніми.
 

Пише Vatican News

Вже понад рік під час кожної недільної зустрічі з паломниками, де би і за яких обставин вона не відбувалася б, Папа Франциск скеровує думку до «мученицької України». Не стала винятком і полуденна молитва «Царице Неба» в неділю, 7 травня 2023 року, що відбувалася напередодні традиційної благальної молитви до Богородиці, що відбувається у санктуарії у Помпеях на півдні Італії.

«Завтра у Помпеях, – сказав він, – піднесеться традиційна благальна молитва до Богородиці Розарію, у санктуарії, який блаженний Бартоло Лонго бажав присвятити молитві за мир. Протягом цього місяця травня молімося Розарій, випрошуючи у Пресвятої Діви дару миру, особливо для мученицької України. Нехай же відповідальні за долі народів почують прагнення людей, які страждають і бажають миру!» – побажав Святіший Отець.

На площі Святого Петра були присутні члени асоціації «Meter» разом зі своїм засновником о. Фортунато Ді Ното. Ця організація вже 30 років активно діє в царині запобігання та протидії насильству над неповнолітніми й цього дня відзначала 28-й День дітей, що стали жертвами насильства. «Я близький з вами, дорогі браття й сестри, й супроводжую вас молитвою та признанням: ніколи не втомлюйтеся стояти на боці жертв, там є Христос-Дитя, Який на вас чекає. Дякую вам!» – мовив Папа.

У серці Бога Отця є місце для кожного з нас

0
Коментуючи євангельський уривок про прощання Ісуса з апостолами, Папа Франциск підкреслив, що ми повинні брати теперішнє у свої руки, долаючи щоденні виклики з думкою про те, що Ісус приготував нам місце у домі Свого Отця.
 

Пише Vatican News

Не дозволити, щоб теперішнє приголомшило нас, пам’ятаючи про мету, про те, що ми покликані до вічності, до зустрічі з Богом. Таким заохоченням Папа Франциск підсумував свої роздуми, якими в неділю, 7 травня 2023 р., поділився з римлянами, туристами і паломниками, які опівдні зібралися на площі Святого Петра у Ватикані, щоби послухати його слово й помолитися до Пресвятої Богородиці.

Промовляючи перед проказуванням молитви «Царице Неба», Святіший Отець коментував євангельську розповідь святого Івана про те, як Ісус прощався зі Своїми учнями перед Страстями. В той час, як серце апостолів стривожене, Христос підбадьорює їх і каже їм не боятися, бо Він не покидає їх, а йде приготувати їм місце і привести їх до цієї мети. «Таким чином Господь сьогодні всім нам показує чудесне місце, куди йти, і водночас каже нам, як іти, показує дорогу, якою слід іти», – сказав Наступник святого Петра, зупинившись далі на цих двох аспектах: куди іти та як іти.

Не втрачати мету з поля зору

Насамперед Папа звернув увагу на те, що бачачи тривогу учнів, їхній страх бути покинутими, Ісус вживає образ домівки, де є багато місця, яке Він іде приготувати. Дім, як зауважив проповідник, є «місцем стосунків і близькості», й Ісус говорить кожному з нас, що там є місце для тебе, що кожного там чекають люблячі обійми. «Браття й сестри, це слово є джерелом розради та надії для нас. Ісус не відокремився від нас, але відкрив нам дорогу, випереджуючи наше кінцеве призначення: зустріч з Богом Отцем, у серці Якого є місце для кожного з нас», – сказав Папа, додаючи, що коли «відчуваєм труднощі, розгубленість і навіть поразку», потрібно пам’ятати, «куди спрямоване наше життя». «Ми не повинні втрачати з поля зору нашу мету, хоча сьогодні над нами нависає загроза забути про неї, забути про остаточні запитання, оті важливі: куди йдемо? Задля чого варто жити?» – мовив він, підкреслюючи, що без цих запитань ми зосереджуємо життя лише на теперішності.

Ідучи за Ісусом до щастя

Далі Святіший Отець зауважив, що відкривши мету, ми можемо запитувати, як до неї дістатися. Адже буває так, особливо, якщо перед нами великі проблеми і відчуття, що зло – сильніше, ми запитуємо: якою дорогою слід іти далі? Й Ісус каже: «Я – дорога, правда і життя». Отож, «Сам Ісус є дорогою, якою слід іти, щоби жити в істині та мати життя в повноті». Таким чином, Ісус – це дорога, а «віра в Нього не є “набором ідей”, в які вірувати, а шлях, яким потрібно пройти», здолати його «разом з Ним». Йдеться про те, щоби йти за Ісусом, наслідувати Його, «особливо, в жестах близькості та милосердя». «Ось компас для досягнення неба: любити Ісуса, дорогу, стаючи знаками Його любові на землі», – сказав Папа, закликавши «не дозволити теперішності приголомшити нас», а дивитися натомість вгору, на небо, пам’ятаючи про мету та про покликання до вічності. «Нехай же Діва Марія, Яка йдучи за Ісусом вже дійшла до мети, підтримує нашу надію», – побажав він.

Папа з прапором України на ватиканській поштовій марці

0

Ватиканська пошта випустить марки на тему «Мир – найбільша цінність людства» в рамках цьогорічної ініціативи Європейського поштового союзу, запропонованої Укрпоштою.

Про це пише Vatican News.

Під координацією «PostEurop» (Європейського поштового союзу), національні поштові оператори, які є його членами, випускають спеціальну серію поштових марок на тему «Європа». Згідно з рішенням цієї організації, прийнятим 25 квітня 2022 року, темою серії «EUROPA 2023», яка спочатку мала бути присвяченою підводній флорі та фауні, є «Мир – найбільша цінність людства». Рішення прийняте на прохання Укрпошти, щоби виявити солідарність з Україною та пропагувати в світі універсальну цінність миру.

Дві марки в рамках ініціативи випустить Ватиканська пошта. На першій марці, вартістю 10 євроценців, зображений Папа Франциск, який під час загальної аудієнції 6 квітня 2022 року показує український прапор, розповідаючи про те, що він прибув із багатостраждального міста Бучі, що стало свідком жахливих злочинів. При цій нагоді Святіший Отець закликав не забувати про українських дітей, які були змушені залишити свою батьківщину, рятуючись від війни. Зображення супроводжується написом: «Поруч з українцями, благородним і мученицьким народом».

Інша марка з цієї серії, вартістю 1,25 євро, відтворює спільний для всіх поштових операторів «PostEurop» мотив, обраний в рамках спеціального конкурсу. Композиція «Вузол миру» була запропонована Поштою Люксембургу. Натхнені кельтським символом «вузол любові», що складається із двох сердець, які перетинаються, Лінда Бос і Руна Еґільсдоттір створили символ миру у вигляді рук, які перехрещують, немовби долаючи культурні бар’єри та поєднуючи народи світу. Ця графіка зображена і на штемпелі спецпогашення, яке відбудеться 16 травня 2023 року.

Школа капеланського служіння: завершено IV модуль

0

Як повідомлялося, з ініціативи комісії військового душпастирства при єпископаті РКЦ в Україні створено Школу капеланського служіння. Цей проєкт має на меті допомогти Церкві відповідати на виклики часу. У перший тиждень травня відбувся черговий модуль. 

В Інституті богословських наук у Городку цього разу з учасниками працювали Неля Куцак та о. Василь Косік. 

Лекції з кризової психології допомогли зрозуміти, який новий досвід воїн отримує під час бойових дій та як його добре використати в житті. Учасникам представлено правила ведення бою, ознаки здорової психіки військового та механізми, які в ньому працюють з огляду на досвід бойових дій, етапи переживання втрати.  

Під час цього модулю о. Василь Косік завершив цикл лекцій з біблійної теології. Під час цього блоку вивчалися питання війни, помсти, прощення, Божого воїна, прокляття та праведності. 

Як зазначив учасник школи о. Павло Шендера, який служить духовним отцем у семінарії Святого Духа у Городку, кожен зміг зачерпнути багато важливої та корисної інформації як для себе, так і щоб краще служити ближнім.  

Нагадуємо, у 2022 році під проводом єпископа Павла Гончарука, який очолює комісію військового дущпастирства, стартувала Школа капеланського служіння. Це базовий навчально-формаційний курс, що має дати певну базу знань, які допоможуть нести підтримку не лише військовим,але також їхнім родинам і тим, хто втратив своїх близьких на війні.

Джерело: РИМСЬКО- КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА в УКРАЇНІ