11 січня в одеській катедрі відбулася урочиста Свята Меса з нагоди 30-річчя єпископських свячень Станіслава Широкорадюка OFM.

На подячну Євхаристію прибули: Голова Конференції єпископів України, єпископ Віталій Скомаровський; ординарій Харківсько-Запорізької дієцезії, єпископ Павло Гончарук; єпископ-помічник Кам’янець-Подільської дієцезії Радослав Змітрович OMI; єпископи-помічники Львівської архідієцезії Едвард Кава OFMConv та Леон Малий; священники Одесько-Сімферопольської дієцезії та інших дієцезій; богопосвячені особи з усієї України; представники дипломатичного корпусу та місцевої влади; представники Релігійної місії «Карітас-Спес Україна».

Святкову Євхаристію очолив Апостольський нунцій в Україні, архієпископ Вісвальдас Кульбокас.

«Господь, який дарує нам Різдво, дарує нам єпископа Станіслава. За Вас молимося, дякуємо Господу. Сама Свята Меса – це подарунок від Господа, бо Він нас благословляє, а ми хочемо прийняти цей подарунок і просити, щоби Господь благословив нашу молитву, приготував наші серця», – зазначив на початку Євхаристії нунцій.

У проповіді нунцій підкреслив: «Ми молимося за єпископа Станіслава, який є єпископом Одесько-Сімферопольської дієцезії. Частина дієцезії фізично тут не може бути присутньою, але духовно вони до нас долучаються. Це вже один із аспектів потужності нашої молитви». Говорячи про молитву за участі представників різних церков, проповідник наголосив на важливості молитви для захисту України: «Ця молитва до Бога про захист від гріха та агресора робить нас сильними разом».

Архієпископ Вісвальдас розповів, що як семінарист був присутній у базиліці св. Петра на єпископських свяченнях тоді ще отця Станіслава. «Кожен єпископ висвячується не для себе, а для Церкви. Тож ми маємо право і обов’язок як Церква, і не тільки, подякувати Богу за отримані дари. На слові “дякую”, яке ми говоримо Господу, ґрунтується все наше паломництво спасіння», – зазначив нунцій.

Служіння єпископа залежить насамперед від його віри, а не від фізичної сили та людської мудрості, хоча ці дари є великою допомогою у служінні.

Підсумовуючи, архієпископ Вісвальдас підкреслив, що наявність єпископа в дієцезії – це дар для всієї дієцезії. Єпископ Станіслав служив у чотирьох із семи українських дієцезій. Багато років свого служіння він присвятив керівництву «Карітас-Спес», тому цього дня звучить подяка Господу від усієї України.

Проповідник зазначив, що коли священники та вірні дієцезії моляться за свого єпископа, то вони насправді благословляють самого Бога. «Молитися за людину, яку Господь обрав пастирем, приймати її, допомагати у служінні – це джерело благословення для кожного. Ми наче стаємо одночасно Марією Богородицею або сім’єю Лазаря (Марією, Мартою, Лазарем) для самого Ісуса, а не лише для єпископа. Пам’ятаємо з Євангелія, що багато фарисеїв та книжників не хотіли слухати Ісуса, тому Він приходив із більшим бажанням до Витанії, дому Лазаря, де Його приймали. “Кожного разу, коли ми в серці благословляємо єпископа, ми намащуємо запашним миром ноги Ісуса Христа”», – підкреслив Кульбокас.

«Коли ми отримуємо благословення від єпископа, особливо якщо це єпископ нашої дієцезії, – це благословення не тільки символічно Боже благословення, це є дійсно Боже благословення. Бо сам Ісус Христос дав єпископа дієцезії. Тому сьогодні попросимо єпископа Станіслава благословити нас усіх, щоб Ювілейний 2025 рік був сповнений надії, щоб Господь дарував Україні справедливий і тривалий мир, звільнив полонених, щоб наша Церква засяяла як прекрасна і радісна Наречена Господня», – додав на завершення архієпископ.

На завершення Святої Меси присутні прославили Бога гімном «Te Deum». Після цього лунали слова подяки та привітання.

Від імені єпископату ювіляра привітав Голова Конференції єпископів України, єпископ Віталій Скомаровський. Він пригадав свою першу зустріч з єпископом Станіславом, який досить молодим, у 38 років, став єпископом. «Тоді Ви мали багато чого навчитися і відкрити для себе. Тепер, через 30 років, Ви стали досвідченим єпископом і маєте ділитися з нами досвідом. Ці 30 років пролетіли непомітно. Це були різні служіння для Церкви в Україні в різних місцях. Бажаємо Божих благодатей та здоров’я для подальшого служіння», – підсумував Скомаровський.

На завершення Святої Меси сам ювіляр подякував усім за присутність та молитву. Особливим чином – Апостольському нунцію, бо його прибуття – вираз єдності зі Святішим Отцем.

«Я радий, що завжди хотів виконувати Божу волю, не свою. Коли мені сказали, що маю йти в Одесу – це було несподівано. А коли я прийшов до Одеси, то зрозумів, що багатьох священників лякали єпископом, а мене – священниками. Я кажу, давайте будемо разом боятися Бога, а не одне одного. Зараз, через 5 років, можу сказати, що дуже задоволений служінням священиків. Не знаю, чи вони задоволені мною. Якщо когось скривдив – скажіть, я перепрошу і поверну вчетверо. Я задоволений служінням всіх. Дійсно, є за що дякувати Богу. Бо без вас єпископ теж нічого багато не значить, а з вами разом творимо справу Божу. Нехай це урочисте благословення буде для нас тим знаком великої подяки Господу за Його дари, велике благословення».

Для довідки:

Єпископ Станіслав Широкорадюк народився 23 червня 1956 року у селі Корначівка Хмельницької області. У 1971-1973 роках навчався у залізничному середньому технічному училищі у Здолбунові, а в 1973-1974рр. працював на залізниці. Після служби в армії у 1977-1979 працював на заводах у Полонному та у Ризі (Латвія), де 1979 року поступив до Ризької Вищої Духовної семінарії. 1981 року таємно вступив до ордену францисканців. 3 червня 1984 року висвячений на священника у Ризі.

Працював настоятелем парафій св. Анни у Полонному і св. Дороти у Славуті Хмельницької області. 26 липня 1988 року склав вічні обітниці в ордені Братів Менших. Отримав 26 листопада 1994 року призначення єпископом-помічником Житомирської дієцезії.

6 січня 1995 року консекрований у Римі Папою Йоаном-Павлом ІІ (співконсекратори — кардинали Джованні Баттіста Ре та Джордж Марія Мейя). 10.05.1996р. став директором благодійної організації «Карітас-Спес» України. 1998 року внаслідок перейменування дієцезії став єпископом-помічником Київсько-Житомирським. 24 липня 2012 року Святіший Отець Бенедикт XVI призначив Апостольським адміністратором Луцької дієцезії (вакантного осідку ad nutum Sanctae Sedis — до вирішення Апостольської Столиці). 12 квітня 2014 року Папа Франциск призначив ординарієм Харківсько-Запорізьким. 29 травня цього ж року відбулось урочисте введення до Харківської катедри Успіння Пресвітої Діви Марії. 2 лютого 2019 року призначений єпископом-коад’ютором Одесько- Сімферопольської дієцезії та Апостольським адміністратором Харківсько-Запорізької дієцезії. 25 лютого 2020 року відбулась інавгурація в Одеському кафедральному соборі Успіння Пресвітої Діви Марії в якості єпископа-ординарія.

РИМСЬКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА в УКРАЇНІ
Фото: Одесько-Сімферопольська дієцезія