Оскільки сьогодні День Народження і День Іменин святої памʼяті єпископа Сианіслава Падевського – коротка історія про його життя.
Єпископ Станіслав Падевський народився 18 вересня 1932 року в парафії Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Новій Гуті (поблизу Монастириськ) на Тернопільщині. В 1945 році був переселений разом з родиною до Польщі у Нижню Сілезію, навчався у педагогічному та загальноосвітньому ліцеях. 27 серпня 1950 року вступив до ордену Братів Менших Капуцинів у Кракові, філософську та богословську освіту отримав в їхній Вищій Духовній семінарії. 24 лютого 1957 року був висвячений на священника у Кракові єпископом Станіславом Роспондом.
В роках 1961-1966 вивчав гуманітарні науки (спеціалізація – славістика) у Люблінському Католицькому Університеті та Ягелонському Університеті у Кракові. 22.06.1966р. отримав диплом магістра на підставі праці ‘Слов’янські справи у польській та латинській літературі часів Зигмунда Старого’. У 70-х роках приїжджав в Україну на допомогу місцевим священникам. В 1988 році повернувся в Україну і працював у різних парафіях, у тому числі у Барі, Полонному та інших. З часом отримав українське громадянство.
Призначений 16 квітня 1995 року Кам’янець-Подільським єпископом-помічником. 10 червня 1995 року консекрований на єпископа у Кам’янець-Подільській катедрі свв. Апп. Петра і Павла Апостольським нунцієм в Україні архієпископом Антоніо Франко(співконсекратори – архієпископ Мар’ян Яворський та єпископ Ян Ольшанський). Від 10 жовтня 1998 року був Львівським єпископом-помічником. 4 травня 2002 був призначений першим дієцезіальним єпископом (ординарієм) нової Харківсько-Запорізької дієцезії. Урочисте впровадження (інгрес) першого Харківсько-Запорізького єпископа-ординарія до Харківської катедри Успіння Пресвятої Богородиці відбулось 10 липня 2002 року.
Від 19 березня 2009 року, коли Святіший Отець Бенедикт XVI прийняв зречення з катедри Харківсько-Запорізької дієцезії, був єпископом-сеньйором. Проживав в капуцинському монастирі в Сенджішові Малопольському (Польща), де і помер 29 січня 2017 року. Похований 1 лютого у гробівці отців-капуцинів на місцевому кладовищі. Проте згодом знову ‘повернувся’ в Україну, і 8 квітня цього ж року був перепохований у крипті Запорізької співкатедри-санктуарію Бога Отця Милосердного.
Написав та видав українською мовою багато книжок, зокрема: ‘Гравітаціа сердець‘ (Кам’янець-Подільський, 1996), ‘Одинадцята заповідь‘ (Львів, 2000), ‘Стати на сторону Духа‘ (Львів, 2000), ‘Символи Христа‘ (Львів, 2001), ‘Учителю, де перебуваєш‘ (Львів, 2003), ‘Наречена Агнця‘ (Вінниця, 2003), ‘Світла минулого‘ (Харків, 2003), ‘Повернення додому‘ (Львів, 2006).
