Єпископ Гончарук: «Отець Броніслав був скромним та простим, з добрим почуттям гумору»

0
186
 

У четвер, 16 листопада, у Львові прощатимуться з отцем Броніславом Барановським, який від моменту своїх священницьких свячень у 1979 році був невтомним пастирем Поділля (особливо у часи переслідувань Церкви) та Львова. Своїми спогадами про отця Броніслава ділиться ординарій Харківсько-Запорізької дієцезії єпископ Павло Гончарук.

«Отця каноніка Броніслава Барановського пам’ятаю зі свого дитинства. Це був приблизно 1985 рік. Він завжди був у товаристві о. Павла Мосінга, супроводжував його.  

Ці двоє священників приїздили зі Львова до нашого костелу у Городку. Над сакристією була така маленька кімнатка, жодних зручностей чи умов для життя там не було. Вони ж там завжди ночували. Ранесенько отці йшли сповідати. Пам’ятаю, як ми стоїмо з хлопцями міністрантами, такі всі малі. Отець Павло пройшов повз нас, погладив кожного по голові і посміхнувся. А отець Броніслав йшов трохи позаду і ніби легенько ущипнув нас за щоки, похвалив, таким чином ніби говорячи: молодці, хлопці! 

Під час сповіді отець Павло Мосінг був поблажливіший, а отець Броніслав був вимогливий, питав катехизис. Навіть часом під час сповіді міг чогось навчити з катехизису, турбувався, щоби ми були на рівні. 

Отець Броніслав завжди залишався в тіні отця Павла, був надійним та охочим допомогти товаришем. Вони дуже багато допомагали людям ліками чи іншими речами, хоча насамперед дбали про душу. 

Священники не мали дозволу на душпастирську діяльність. Їх привозили в центр міста машиною, а далі вони вже пішки йшли до каплиці на цвинтарі. Вони їздили не лише до Городка, а й до Бару. Пам’ятаю також їздили служити у Тинну.

Мені завжди було цікаво як вони їли. Бо часто перебуваючи у спартанських умовах, не маючи додаткового посуду чи умов його помити, вони користувались лише однією чашкою. Спочатку з неї з’їли перше, потім друге, а компотом все виполоскали і випили. Сміялись і казали, що все одно це все змішається у шлунку. 

Де б вони не були, завжди допомагали багатьом знедоленим та постраждалим від переслідувань радянської влади. Це були насправді великі люди, освічені. Отець Броніслав був дуже скромним та простим, мав добре почуття гумору. Завжди, коли ми розмовляли, то він згадував 2-3 анекдоти. 

Я дякую Богу, що на своєму земному шляху я зустрів його. Я користався з його священницької послуги. Також мав таку благодать, що менше ніж тиждень тому, у п’ятницю, відвідав його. Відчував, що це буде наша остання зустріч. Він попросив у мене благословення, а потім уділив його мені.      

Нехай велика людина, великий свідок Ісуса Христа спочиває у Господі. Нехай випрошує звідти для нас потрібні благодаті, щоби ми також провели скромне святе життя і увійшли до Царства Небесного з повним оберемком добрих діл – знаком любові до Бога та ближнього». 

Джерело: РИМСЬКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА в УКРАЇНІ 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Введіть свій коментар!
Введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.