Що таке Божа благодать ?

0
243

Слова «ласка», «милість», «благодать» у гебрейській мові передаються словом «ген», у грецькій – «харіс», у латинській – «грація», подібно в інших мовах.

Це слово не є витвором християнської науки. Воно вживалось і в Старому Заповіті, а в Новому ж набуло особливого значення, зокрема з приходом на світ Божого Сина Ісуса Христа, у протиставленні до Старого Заповіту, в якому панував закон, як каже євангелист Іван: «Закон бо через Мойсея був даний, а благодать та правда з’явилися через Ісуса Христа» (Ів. 1:17). Ап. Павло додає: «Бо хай гріх не панує над вами, ви бо не під Законом, а під благодаттю» (Рим. 6:14).

У людських справах ласка означає:

  • доброзичливу любов, від якої походить незаслужений дар: наприклад, ласкавість царя, пана, високопоставленої особи;
  • сам дар, даром даний, скажімо дарунок відзначення, незаслужені почесті;
  • вдячність серця за одержаний дар, визнання вдячности, тобто внутрішня доброзичливість, виявлена назовні.

У надприродному порядку ласка означає:

  • доброзичливу любов Бога, Який дарує надприродне життя; це люб’язне відношення Бога до людини; це, властиво, сам Бог, бо Бог – це любов. Отже, у тому значенні ласка Божа – це нестворений дар;
  • надприродний дар, даром даний, інакше – надприродне життя, яке є життям самого Бога, тобто участь у Божому житті. Через ласку людина стає Божою дитиною і нащадком неба. Це створений дар;
  • вдячність людини Богові за дар надприродного життя.

Отже, благодать Божу можемо окреслити як усе те, що людині задарма приходить від Бога, щоб вона могла осягнути свою мету. Тож усе, що людина має, – ласка Божа, як каже апостол Павло: «Що ти маєш, чого б ти не взяв? А коли ж бо ти взяв, чого чванишся, ніби не взяв?» (1Кор. 4:7). Створення, існування, всі засоби, потрібні до існування і діяння, є ласкою Божою, бо все це ми одержали від Бога без жодної нашої заслуги.

У богословському значенні благодать Божа – це піднесення людини до надприродного стану, до надприродного життя, а також усі засоби, щоб його розвивати та заслужити небо. Коли кажемо, що піднесення до надприродного стану є ласкою Божою, тобто даром, що даром даний, то не треба цей дар сприймати мов якусь річ, а як перетворення природи людини. Завдяки благодаті людина стає Божою дитиною, бере участь у Божому житті та стає здатною успадкувати небесне щастя. Без цього дару людина уподібнилася б до інших створінь, які родяться на світ, розвиваються, а вкінці вмирають, тобто зникають. Пояснім це таким порівнянням: якби ми мали силу і владу піднести вола до людської гідности, щоб він мав розум, людську мову, свобідну волю, щоб міг приставати з людьми, з ними розмовляти, співпрацювати, словом, стати людиною, то це означало б піднесення вола із тваринної природи до людської. Отак Божа ласка підносить людину до участи в Божій природі, вона стає образом і подобою Божою. Апостол Петро каже: «Усе, що потрібне для життя та побожности, подала нам Його Божа сила пізнанням Того, Хто покликав нас славою та чеснотою. Через них даровані нам цінні та великі обітниці, щоб ними ви стали учасниками Божої Істоти» (2Пет. 1:3-4). Апостол Павло це пояснює детальніше: «Усі ми проживали колись у пожадливостях нашого тіла, як чинили волю тіла й думок, і з природи були дітьми гніву, як і інші, Бог же, багатий на милосердя, через Свою превелику любов, що нею Він нас полюбив, і нас, що мертві були через прогріхи, оживив разом із Христом, спасені ви благодаттю» (Еф. 2:3-5).

Благодать Божа, тобто дар, завдяки якому людина стає милою в очах Божих, називається освятною ласкою, бо вона освячує людину, чинить її подібною до Бога, Який є святий. Це надприродний дар, бо він перевищує людські природні сили, і людина сама від себе не має жодного права до участи в Божому житті. Разом з освятною ласкою Бог дає людині надприродну поміч, силу, щоб вона могла чинити діла, гідні надприродної заплати та згідні з Божим усиновленням. Така поміч – це дари Святого Духа та богословські й моральні чесноти. Цю поміч називаємо діючою Божою ласкою, бо вона становить кожночасну Божу поміч, щоб людина могла провадити надприродне життя. Бог також дає надприродну поміч, ласку, на користь інших: дар пророцтва, дар розпізнання духів, дар мов, дар творити чуда – так звані харизматичні дари – ласки.

Отож Божа благодать – це надприродний, внутрішній дар, даний даром людині. Це дар надприродний, бо він перевищує природу не тільки людську, а й ангельську. Це дар внутрішній, бо він приходить до душі і її природу підносить до надприродного стану. Ласка – це дар, даром даний, бо жодна створена істота, хоч би найдосконаліша, не може його заслужити.

Благодать, яка в Новому Заповіті прийшла через Ісуса Христа (Ів. 1:17), була також присутня в Старому Заповіті як обітниця і надія під різними видами та іменами, але завжди вона означала дар, що його людині дарує Господь Бог.

Книги Старого Заповіту представляють Бога, Який дає, прощає, рятує, милосердиться, захищає, бо Він «Господь, Господь, Бог милосердний, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий, що дотримує милість для тисяч, що вибачає провину й переступ та гріх» (Вих. 34:6-7). Тому слуга Божий Давид мовив: «Яка дорога Твоя милість, о Боже, і ховаються людські сини в тіні Твоїх крил: вони з ситости дому Твого напоюються, і Ти їх напуваєш з потока Своїх солодощів, бо в Тебе джерело життя, в Твоїм світлі побачимо світло! Продовж Свою милість на тих, хто знає Тебе» (Пс. 36:8-11); «Ліпша бо милість Твоя над життя, й мої уста Тебе прославляють!» (Пс. 63:4).

Ласка, милість Божа не є скарбом, старанно захованим, адже Бог її виливає на кожне тіло (Пр. 1:10). Вибір одного народу, ізраїльського, незважаючи на число, на заслуги чи поведінку, – це Божа ласка (Втор. 7:7; 8:17; 4:37). Ласка полягає в тому, що Бог хотів виявити Свою любов і вірність Своїм обітницям. Символом цієї милости-ласки є обітована земля (Втор. 7; 11:11; 6:10-11).

Божа милість – це вияв Божої доброзичливости, але Він водночас вимагає вдячности, признання, вірности, чинної співпраці, взаємности (див.: Втор. 6:5; 12-13; 10:12; 11:1).

Божа благодать найбільше виявляється на Божих вибранцях. Вони одержали Боже благословення не тільки як зовнішній обряд, а як дар життя, радости, щастя, поміч, Боже вподобання (див.: Чис. 6:25; Бут. 12:3; Іс. 45:10). А оскільки Бог святий, Божа ласка освячує (Вих. 19:6; Іс. 6:7; Лев. 19:2). Коли ж ізраїльський народ не використав Божих ласк, відвернувся від Бога (Ос. 4:1-2; Іс. 1:4; Єр. 9:4-5), тоді Бог обіцяв виявити Свою благодать у милосерді й потузі. Він вчинить розбещений Єрусалим містом правди (Іс. 1:21-26), перемінить затверділі серця (Єр. 5:1-2), вчинить їх новими через Свого Духа (Єр. 31:31; Єз. 36:27). Так Бог приготує прихід нового світу (Іс. 45:8,24; 51:6).

Про Божу благодать, яка через Ісуса Христа прийшла й об’явилася в Новому Заповіті, йтиметься в подальших науках.

За матеріалами Витанія

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Введіть свій коментар!
Введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.