Люби і дозволь себе любити

«Він сам у своїм тілі виніс наші гріхи на дерево, щоб ми, вмерши для гріхів, жили для справедливості, – ми, що його синяками зцілились» (1 Пт. 2, 24)

Кожен з нас часом почувається дуже самотньо… Кожен з нас носить у серці рану любові, яку не в силі загоїти і злагодити навіть людина, яка нас несамовито кохає… Рану, біль якої знає тільки Син Божий, який сам зазнав цілковитої самотності і відречення, який помер на Хресті. Ісус – відкинута Любов, яка безконечно тужить за нами – віддав Своє життя за тих, кого так полюбив…. щоб притягнути нас до Себе, навіть тих, хто Його постійно зрікається.

Ісус, Той що був, є і постійно приходить, каже до нас сьогодні:
«Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив. Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби! Передав Мені все Мій Отець. І Сина не знає ніхто, крім Отця, і Отця не знає ніхто, окрім Сина, та кому Син захоче відкрити.
ПРИЙДІТЬ ДО МЕНЕ, УСІ СТРУДЖЕНІ ТА ОБТЯЖЕНІ, І Я ВАС ЗАСПОКОЮ!» (Мт. 11,25-28).

Такий Ісус, до якого ми завжди можемо прийти, постійно присутній у Своїй Церкві у Пресвятих Дарах.

Адже Ісус дав нам обітницю і сказав:

«І ОТО, Я ПЕРЕБУВАТИМУ З ВАМИ ПОВСЯКДЕННО АЖ ДО КІНЦЯ ВІКУ!» 
(Мт. 28,20).

Що означає термін АДОРАЦІЯ?

Слово Адорація походить від латинського adoratio, що означає – «вшанування, поклоніння».

Ось що говорить про Адорацію Катехизм Католицької Церкви:

«Адорація — це основна постава людини, яка визнає себе творінням Божим; прославляє велич Господа, який нас створив і могутність Спасителя, який визволяє нас від зла. Це пониження духа перед “Царем слави” (Пс. 24, 9-10) та шанобливе мовчання перед Богом, що «завжди більший». Адорація трисвятого та любленого понад все Бога сповнює нас покорою та надає певність нашим благанням» (KKЦ, 2628)

ОБРЯД ЄВХАРИСТІЙНОЇ АДОРАЦІЇ

Адорація євхаристійна (лат. Adoratio Eucharistica) або, Поклоніння Святим Дарам — у Католицькій церкві переважно відбувається поза Літургією. Це ритуал вшанування Святих Дарів, освячених під час Євхаристії. Як правило, це є виставляння Святих Дарів на вівтар у спеціальній посудині — монстранції, у православ’ї — дароносиці, і проведення спеціального богослужіння священиком або організованою спільнотою; або приватної молитви вірних перед виставленими Дарами.

Обряд починається з виставляння Тіла Христового в монстранції на вівтар храму або спеціальне підвищення, клірики й народ у цей час схиляють коліна. Виставляння супроводжується спеціальними піснями, присвяченими Євхаристії — найчастіше на початку Адорації співають O salutaris hostia (“О Життєдайна Гостіє”), а наприкінці — Tantum ergo («Пресвята Господня тайно»).

Після виставляння Дарів присутні на богослужінні моляться. Це може бути спів з молитвою прослави і подяки Богу, розважання над Словом, Святий Розарій, та переважно це молитва у тиші.

Поклоніння Святим Дарам завершується благословенням, коли священик благословляє Святими Дарами вірних, які у позі найбільшого поклоніння (на колінах) приймають благословення.

Чому виникла потреба Адорації ПРЕСВЯТИХ ДАРІВ? Трохи з історії…

Обряд Адорації виник у Західній Європі на початку XIII століття. Вчення Церкви в Середньовіччі заохочувало поклоніння Святим Дарам, як видимому знаку віри. Одним з перших історично зафіксованим фактом Адорації було поклоніння Дарам в 1226 році в Авіньйоні, як дяка Богові за перемогу над альбігойцями, яких Церква вважала єретиками через проповідування вчень, які суперечили її вченням.

Але мабуть найбільше спричинилися до поширення обряду поклоніння Пресвятим Дарам події, які були свідченням присутності Живого Бога у Євхаристії…. Це Євхаристійні чуда, яких було немало за історії Церкви.

Одним з таких чудес є Євхаристійне чудо, яке відбулось у Больсені у церкві св. Христини і стало результатом того, що поклоніння Пресвятим Дарам стало здійснюватись поза літургією.

А ось що сталось у Больсені у 1263р. Отець Петро з Праги, який пішов у паломництво до Риму, затримався у Больсені. Цей священик мав великі сумніви щодо присутності Господа у Євхаристії. Власне тут під час Святої Меси гостія у його руках почала кровоточити. Він одразу повідомив про це чудо папу Урбана IV, який перебував саме у цей час неподалік у Орв’єто. Папа визнав, що відбулось Євхаристійне чудо і наслідком саме цієї події була перша Євхаристійна процесіях, коли вірні з Пресвятими Дарами прямували з Больсени до Орв’єто.

Ніколи не було сумнівів, що до серйозності і правдивості подій в Больсені, тому це Євхаристійне чудо було визнане Церквою, а обидві місцевості стали місцем численних прощ.

Власне після цих подій у 1264 році в літургійний календар Католицької церкви було включено свято Тіла й Крові Христових. Центральним елементом цього свята згодом стала процесія з монстранцією по вулицях міста поза храмом. Це свято значною мірою сприяло розвитку поза літургійного поклоніння Святим Дарам. Але Адорація Пресвятих Дарів розповсюдилась у Західній Церкві лише у XV столітті, і тільки в XVI—XVII століттях обряд Адорації здобув більш-менш фіксовану форму.

НЕУСТАННА АДОРАЦІЯ

Традиція Адорації Святих Дарів виникла у Міланській Катедрі на початку XVI ст. З часом розповсюдилась на усе місто. Звідти була принесена до Риму св. Філіпом Нері у 1548 р. Офіційно поклоніння Святим Дарам було впроваджене до католицьких храмів папою Климентієм VIII. Згодом ця традиція з Риму розповсюдилась у Європі. А з часом почали практикуватись Адорації, які тривали рік (неустанні Адорації).

Неустанна Адорація – це безперервна Адорація Пресвятих Дарів, вірними або релігійними спільнотами, яка може відбуватись лише у одному храмі, а також в межах дієцезії.

Було багато святих, які пропагували Адорацію Пресвятих Дарів, бо вбачали у ній велику силу. Наприклад св. Петро Юліан Еймард (фр. — Pierre-Julien Eymard) (1811-1868р.р.) відчув потребу поширювати поклоніння Пресвятим Дарам і заснував згромадження «Отців Пресвятих Дарів», а також жіночу гілку «Служебниць Пресвятих Дарів». Ці згромадження у своїй харизмі мають неустанну Адорацію Пресвятих Дарів. Серед святих шанувальників Пресвятих Дарів є добре знані св. Йосиф Більчевський, св. Себастян Пельчар.

Є ордени, переважно жіночі, які передбачають у своїй харизмі неустанну Адорацію Пресвятих Дарів. Бенедиктинки, сестри служебниці Святого Духа Неустанної Адорації (засновник Св. Арнольд Янсен), Францисканки Неустанної Адорації, сестри Клариски від неустанної Адорації (таке згромадження було навіть у нас у Львові, заснувала його с. Марія від Хреста Моравська), та ібагато інших.

У 1718 р. у Львові на вул. Тершаківців було зведено храм Заручин Пресвятої Діви Марії та св. Йосипа і монастир сакраменток (бенедиктинок від Неустанної Адорації Найсвятішого Сакраменту) (лат. Moniales Ordinis Sancti Benedicti ab Adoratione Perpetua). З 1717 року у цьому храмі розпочалась постійна Адорація Пресвятих Дарів. А у 1932 році вона тривала також і вночі, брали у ній участь не тільки монашки але й парафіяни, які приходили у визначені години адорувати Євхаристійного Бога.

ЧОМУ АДОРАЦІЯ ПРЕСВЯТИХ ДАРІВ?
ЯК МОЛИТИСЬ ПЕРЕД ДАРАМИ?

Коли виникають якісь проблеми у житті ми шукаємо їх розв’язання. З розпачем і надією ідемо до того, хто зможе нам допомогти. Може зустрічаємось з приятелем, розповідаємо йому про те, що нас найбільше хвилює, що не дає спокою, чекаємо співчуття і розуміння, просимо поради. Ми шукаємо ЛЮДИНУ, як той паралітик, що був у купальні, біля Овечої брами (див. Йо. 5, 1-9). Можливо хтось шукає порятунку у книгах і на сторінках Інтернету. Думаю кожен має свій вірний спосіб, який допомагає… психологи, психотерапевти…

Але чому ми забуваємо, що Ісус завжди Є у храмі, Живий і Присутній, закритий у Табернаклі? Він завжди Любить і чекає, завжди готовий вислухати наші жалі і обдарувати нас Своєю Любов’ю. Навіть якщо ми не маємо можливості бути на Святій Літургії, чи з якоїсь причини не можемо прийняти Тіло і Кров Господа під час Євхаристії; навіть, якщо не триває виставлення Пресвятих Дарів у монстранції, ми можемо просто прийти до храму і в тиші послухати Свого Отця.

Скажете, що важко почути голос Бога, це не всім дано! А може це тому що занадто рідко приходимо? Може за мало вдивляємось у Обличчя Бога і так рідко прагнемо і шукаємо цієї тиші? Але тільки перебуваючи у ній можна почути відповіді на усі питання, почути голос Того, хто нас любить і завжди чекає з Любов’ю.

Хоч би 15 хвилин Адорації – це не багато часу з нашого заповненого справами дня, але варто прийти і вдивитись у Його обличчя. щоб зустріти спраглий любові погляд Бога, який чекає кожного з нас, не стомлюється дивитись на нас, слухати нас, коли ми приходимо.

Бо Тільки Він насправді може нас зрозуміти….

Дивлячись на Нього ми усвідомлюємо, що тільки Його любов є справжньою – це та любов, яка ніколи не перестане, як каже пророк Ісая:

«Гори зрушаться й горби похитнуться, моя ж любов від тебе не відступить, мій союз миру не похитнеться, – каже Господь, якому тебе жалко. О безталанний, бурею киданий, безутішний!» (Іс. 54, 10-11).

У ЧОМУ СУТЬ ПОКЛОНІННЯ ПРЕСВЯТИМ ДАРАМ?

АДОРАЦІЯ ПРЕСВЯТИХ ДАРІВ – ЦЕ НАШЕ ВИЗНАННЯ ВІРИ І
ПЕРЕБУВАННЯ У БЕЗПОСЕРЕДНІЙ ПРИСУТНОСТІ ІСУСА В ЄВХАРИСТІЇ,

перебування у присутності Бога, тобто Того, «хто Є» (Вих. 3, 14)

АДОРАЦІЯ – це Погляд і Дотик Живого Бога!
Але також i біль неприйнятої Любові…
бо Любов – це присутність.
Наша присутність на Адорації – це вираження нашої Любові до Ісуса,
на яку Він відповідає ще більшою Любов’ю….

Так, Ісус у Пресвятих Дарах, виставлених на вівтарях світу, сіяє проміннями любові і милосердя, з великим бажанням освітити, притулити, зігріти теплом Любові тих, хто до Нього приходить. Обдарувати їх Своєю Любов’ю, освітити темряву смутку і безнадії, пробудити міцну віру у Свою всемогутність, яка має силу перетворити смуток у радість, зневіру у надію, кривду в пробачення, ненависть у любов….

Уявіть собі, що хочете притулити і обняти дорогу вам людину, дитину, маму, кохану людину, яку дуже любите, а вона….
сидить і плаче в кутку не втішена і покинута, не зважаючи на те, що ви простягаєте до неї свої обійми.
Так само Ісус хоче притулити і обняти усіх, хто до Нього приходить.
ТРЕБА ЛИШЕ ПРИЙТИ….

Адорація Святих Дарів триває і тепер по всьому світу. Можна навіть пошукати в Інтернеті і знайти багато місць неустанної Адорації і навіть взяти у ній участь, але віртуально.

Але тільки власна присутність – це справжня присутність!

За матеріалами Санктуарій св. Антонія, м. Львів