ЧОМУ СПОВІДЬ Є ДОРОГОЮ, ЯКА НЕОДМІННО ВЕДЕ НАС ДО БОГА?

«Я висповідав тобі гріх мій і не затаїв провини моєї.
Я мовив: “Признаюсь Господеві в моїх провинах”, і ти простив вину гріха мого.
Тому помолиться до тебе всяк побожний в час небезпеки.
І під час повені вод великих – вони до нього не досягнуть.
Ти – захист мій, ти збережеш мене від скрути, огорнеш мене радістю мого спасіння»
Пс. 32,5-7.

Усі прагнуть бути щасливими. Ми завжди бажаємо один одному при нагоді «Щастя, здоров’я, довголіття, добробуту, Божого благословення….». У Старому Завіті усі ці блага вважались забезпеченими для тих, хто дотримується Божих Заповідей і Закону. Таких людей Бог обдаровував усіма потрібними благодатями, Він їм благословив i саме тому вони були блаженними (щасливими)! Адже щасливими є ті, в кому Бог не знаходить жодної провини, як читаємо у псалмі:
«Блажен, кому простилось беззаконня, кому гріх покрито, Блажен той, кому Бог вини не залічить, і в кого на душі нема лукавства» (Пс. 32,1-2).

А що ж робити, якщо навіть справедливий сім разів на день падає? І тут же знаходимо відповідь у Святому Письмі, що «праведний сім раз впаде — та зведеться, а безбожний в погибіль впаде!» (Прип. 24, 16)

Саме Сповідь допомагає нам підвестись з будь-якого гріха і вкаже нам дорогу нашого навернення до Бога… бо навернення – це процес, який триватиме ціле життя… Тому ми, упадаючи, піднімаємось знову і знову прагнемо єднатись з Богом, який пробачає… у Таїнстві Сповіді.

СПОВІДЬ – ЦЕ…

Перед усім Сповідь – це Таїнство Поєднання! Тому не можна трактувати Сповідь, як тяжку повинність. Сповідь – це радість Єднання з нашим Богом, нашим Творцем, нашим всевидящим і милосердним Богом.

Сповідь – це також таїнство навернення, так говорить Катехизм Католицької Церкви.
«У цьому таїнстві грішник, піддаючись милосердному Божому судові, певним чином випереджує суд, якому він буде підданий при кінці свого земного життя. Бо саме тепер, у цьому житті, нам даний вибір між життям і смертю, і тільки дорогою навернення ми можемо ввійти в Царство Боже, від якого відлучає тяжкий гріх (Пор. 1 Кор. 5, 11; Гал. 5, 19-21; Од. 22, 15.). Навертаючись до Христа через покуту і віру, грішник від смерті переходить до життя «і на суд не приходить» (Iв. 5,24)». (ККЦ 1470)

НАВЕРНЕННЯ – СПОВІДЬ – ПОЄДНАННЯ

Слухаючи Слово Бога можна зрозуміти, що навернення – це просто повернення до Бога: «Так говорить Господь Саваот: Верніться до Мене, — говорить Господь Саваот, — і вернуся до вас, говорить Господь Саваот.» (Зах. 1, 3).

Якщо спитаємо про те, що таке «навернення» людей досвідчених, то почуємо, що це довгий процес, який триває усе наше життя. Це – непроста дорога. Найголовнішою стежкою, яка веде на дорогу правдивого навернення є Боже Слово, яке нам говорить про те, який наш Бог, а також допомагає пізнати себе. А пізнавши себе ми, як Адам і Єва у раю, розуміємо, що наша досконалість дуже далека від того, яка б мала бути насправді. Очевидно, що досягнути чистоти серця неможливо самотужки і очистити його може тільки Сам Господь, власне коли ми приходимо до Нього із “сокрушеним” серцем і бажанням до нього навернутись, попросити пробачення за свої провини у таїнстві Сповіді.

Наше каяття і жаль за гріхи відкриває нам дорогу до їх прощення, бо Сповідь є «Божою печаттю» відпущення гріхів, як каже св. Фаустина. І власне Сповідь є ще однією стежкою, яка веде нас на автостраду, яка неодмінно скеровує, повертає наші думки і прагнення до Бога, до поєднання з Ним, тобто до прийняття Його у Святому Причасті.

Часто чуємо, що до Святого Причастя на кожній Святій Месі можуть приступати вірні, які часто сповідаються. Чому? Бо Сповідь очищає нас з гріхів і таким чином єднає з Богом. Адже , як читаємо у Катехизмі Католицької Церкви:
«Гріх – це насамперед образа Бога, розірвання співпричастя з Ним. Він водночас шкодить співпричастю з Церквою. Тому навернення приносить і прощення Бога, і примирення з Церквою, що виражає і літургійно здійснює таїнство Покаянння і Примирення (Пор. II Ватиканський Собор, Догм, конст. «Lumen gentium», 11.)» ККЦ 1440.

Ісус помер на хресті, щоб поєднати людей з Богом, щоб кожний, хто захоче до Нього наблизитись міг це зробити без перешкод, щоб усі мали доступ до Бога. І тепер Він сам на кожній Святій Месі приносить себе у жертву за наші гріхи. Він також прагне нашого єднання з Ним у Святому Причасті, бо так нас полюбив, що хоче дати нам вічне життя. Прийняття Причастя означає возз’єднання з Богом, який помер на Хресті і Воскрес. Приймаючи Причастя з чистим серцем ми єднаємось з Богом, а Він проникає у нас і допомагає нам нести наш «хрест», наше терпіння, яким назначене кожне життя… Так, хоч і не зникають труднощі, ми стаємо щасливими, … бо Христос, до якого ми прагнемо наблизитись, несе наш «хрест» разом з нами!

ГРІХ І ПРИМИРЕННЯ

Наша Сповідь може стати цілопальною жертвою, яку ми приносимо Богу, визнаючи наші провини Господу Ісусу Христу у особі священика, який вислухає, дасть покуту і пораду, як відшкодувати провини і примирить нас з Богом. Бо пробачає і відпускає гріхи не священик, а сам Ісус за його посередництвом. У формулі розрішення священик промовляє слова: «Хай Бог, Отець милосердя, Який через смерть і воскресіння Свого Сина світ примирив із Собою і Святого Духа зіслав на відпущення гріхів, через служіння Церкви дасть тобі прощення і мир. І я тебе розрішаю з усіх гріхів твоїх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа».

Кожного разу, коли на Святій Месі ми приймаємо Святе Причастя (Тіло і Кров Ісуса Христа), священик підносить Гостію і каже: «Тіло Христа!», – тоді ми стоїмо перед Обличчям Живого Бога, втіленого у Хлібі, а не символічно! А перед Живим Богом можна стати тільки з серцем чистим. Тому на кожній Святій Месі можуть приймати причастя ті вірні, які живуть і прагнуть єдності з Богом, без сумніву їх серце не допустить прийняти Святого Причастя перебуваючи у тяжкому гріху, напевно вони будуть мати вразливе і чутливе сумління, яке одразу відчує свою провину перед Богом і буде прагнути звільнитись від найменшого зла, яке віддаляє від Творця, приступивши до таїнства сповіді…

***

Таїнство Сповіді є власне малим кроком на стежині, якою ми наближаємось до Бога і допомагає не втратити з Ним єдності, а також і між собою, дає можливість прийняти Бога серцем. Чому?… бо це таїнство очищення з бруду гріха і один із шляхів вдосконалення душі! Сповідь, вдосконалюючи душу, допомагає ставати схожими на Христа, виховує чуйність до зла, вчить не припиняти працю над собою, не знеохочуватись…

Для чого це все? Та для того, щоб стати Христовими, бути святими, як Бог наш, щоб уже тут на землі відчути радість Божих дітей і краще служити Богу та для блага усієї Церкви, а також поєднатись з ним у майбутньому житі… а тут на землі бути ближчими до свого Творця! Бути блаженними!

«Великих мук зазнають нечестиві; хто ж уповає на Господа, того огортає ласка.
Радійте в Господі й веселітеся, праведні, і ликуйте всі праві серцем»
Пс. 32, 10-11

За матеріалами Санктуарій св. Антонія, м. Львів