Є момент посеред метушні Різдвяної ночі, коли Біблія зазначає, що “Марія ж пильно зберігала все це, роздумуючи у своїм серці.” Уявіть собі, як Марія робить крок назад і вбирає кожну деталь. У неї народився хлопчик. Йосип усе ще був поруч із нею. З’явилася група пастухів із розповіддю про ангелів, радіючи за Ісуса, і вони не могли не розповісти про це всьому місту. Всі святкували чудо з її сином. Це був дорогоцінний момент Божої вірності, і вона зберігала його у своєму серці.

Ми зберігаємо щось не просто так. Приходить час, коли ми повинні звернутися до речей, які ми зберегли, за підтримкою, коли ми є в потребі. Знаючи пророцтва про жертву Месії, Марія повинна була знати, що її дорогоцінне дитя одного разу зазнає неймовірних страждань. Коли вона стояла біля підніжжя хреста, на якому її син був розп’ятий, Марії, мабуть, довелося пригадати кожен спогад про Божу вірність, щоб вона могла продовжувати вірити в обітницю воскресіння Ісуса. У найважчий момент свого болю вона мала цілу низку доказів того, що Бог зробить те, що обіцяв.

Коли ми переживаємо часи, коли Божа вірність ллється рікою в наше життя, ми мусимо накопичити наш досвід і зберегти його на потім. В Йоана 16:33 Ісус ясно каже: “У світі зазнаєте страждання”. Але Він каже нам бути відважними, тому що Він переміг світ. У найважчі моменти нашого життя маємо пам’ятати про перемогу Ісуса і згадувати Його доброту, яка нам зустрічалася. Коли ви відчуєте Божу вірність, зробіть крок назад і збережіть її як скарб у своєму серці. Думайте про це частіше. Коли настануть найважчі дні, як у Марії, ви зможете витерпіти.