Вігілійна вечеря безсумнівно є відлунням давньохристиянської традиції спільної учти – агапе, символ братньої любові.
Коли в другій пол. IV ст. Синод у Лаодікеї заборонив ці трапези в храмах, цей звичай перенесено до домівок християн.
Вігілія (лат. чування) – початково означала нічну сторожу та очікування. У церковному словнику так зветься день перед великим святом. Раніше кожна вігілія була днем посту, але від 2003 року, згідно з затвердженими Ватиканською Конгрегацією Віровчення церковними заповідями, обов’язку посту у Вігілію Різдва Господнього немає.
Приклад святкування Різдва можемо подивитися у документальному фільмі «Святвечір у християнський родині». Нехай цей фільм буде натхненням для домашнього святкування. Завжди можна щось з цього прикладу використати для себе.
Святвечір в християнській родині-1
Святвечір в християнській родині-2
Після домашньої вігілії католики традиційно йдуть на Пастирку. Це також пам’ятка з перших віків християнства, коли нічні Євхаристії були звичайною практикою Церкви. Перші Святі Меси опівночі 24 грудня відправлялися у Вифлеємі.
У Римі цей звичай відомий за часів папи Григорія І Великого. Характер цієї літургії пояснюють перші слова впровадження до св. Меси: «Христос нам народився. Поклонімося йому».
Урочистість Різдва Господнього була введена до церковного календаря в IV ст.
За матеріалами ekai.pl та www.rym.lviv.ua
