Вічне спочивання даруй йому, Господи, а світло віковічне нехай йому світить. Нехай спочиває у мирі вічнім. Амінь.
«З болем повідомляю, що Папа-емерит Бенедикт XVI помер сьогодні о 9:34,
в монастирі “Mater Ecclesiae” у Ватикані.
Як тільки це буде можливим, буде надана додаткова інформація», – таке повідомлення поширив Маттео Бруні, Речник Апостольської Столиці.
Повідомляє Vatican News
Біографія Папи Римського Бенедикта XVІ
Папа Римський Бенедикт XVІ (до вступу на папський трон – Йозеф Ратцінґер) народився 16 квітня 1927 р. у селищі Маркель ам Інн у Баварії, у родині поліцейського. У дворічному віці його родина переїхала на австрійську границю, а в 1932 р. – в альпійське містечко Аушау. Батько Йозефа Ратцінґера, що негативно відносився до націонал-соціалізму, віддав сина в класичну гімназію в Траунштайне в 1937 р.. Є відо¬мості про те, що Йозеф якийсь час був членом юнацької організації «гітлер-юґент».
У 1941 році в цю організацію вступив його брат, а Йозеф, що учився в семінарії, був змушений вчинити аналогічно. Сам він раніше розповідав, що незабаром перестав відвідувати збори цієї організації, хоча це рішення далося йому непросто: він був позбавлений значних пільг при оплаті свого навчання.
У 1939 р. майбутній кардинал стає учнем малої семінарії, почавши, тим самим, церковну кар’єру. Під час війни юний Йозеф був членом молодіжних частин протиповітряної оборони, одночасно відвідуючи заняття в Максиміліанс-гімназії в Мюнхені. Досягнувши призовного віку в 1944 році, він був призваний в Австрійський легіон. Про цей час сам Ратцінґер говорив з відразою як про «ідеологічну муштру». У листопаді 1944 року він був призваний до піхоти і направлений на навчання, однак через проблеми зі здоров’ям новобранець майже не брав участі у заняттях.
У 1945 році, дезертирувавши з вермахту при наближенні армії союзників, майбутній кардинал повертається додому в Траунштайн. Коли американські війська звільнили його рідне село, їхній штаб розташувався в будинку Ратцінґерів. Йозефа заарештували, як німецького солдата і помістили в табір для військовополонених. Але вже в червні 1945 Ратцінґер повертається додому, а в листопаді знову повертається в семінарію. У 1947 році Ратцінґер поступає в Георгіанум – Богословський інститут при Мюнхенському університеті. 29 червня, у день святих апостолів Петра та Павла, 1951 р. Йозеф Ратцінґер і його брат Георг були висвячені на священиків кардиналом Фаульхабером у Фрайзінгу.
У 1953 р. Ратцінґер захищає дисертацію по богослов’ю в Мюнхенському університеті. Тема його роботи – «Народ і Дім Божий у еклезіології св. Августина». Докторську дисертацію він присвячує вже богослов’ю історії у святого Бонавентури.
1972 року на противагу антиклерикальним журналам і газетам, що заполонили Європу, Йозеф Ратцінґер, Анрі де Любак, Г.У. фон Балтазар заснували теологічний журнал Communio, «Коммуніо» (Сопричастя), який присвячений питанням богослов’я і культури і досі є одним з найбільш популярних католицьких видань світу.
24 березня 1977 р. Ратцінґер був призначений архієпископом Мюнхен¬ським і Фрайзінґським, незважаючи на своє небажання. 27 червня того ж року Папа Павло VІ іменує його кардиналом. У 1980 р. Папа Іван Павло ІІ призначає кардинала Ратцінґера главою спеціальної Ради у справах мирян, а потім пропонує йому посаду глави Конгрегації по католицькому походженню. Це призначення вимагало залишення Мюнхенської кафедри і переїзду у Ватикан. Спочатку Ратцінґер відхиляє пропозицію Папи, але 25 листопада 1981 р. він приймає рішення стати префектом Конгрегації зі справах віровчення – ідеологічне відомство Ватикану, що успадкувало від Священної інквізиції деякі функції і задачі по захисту церковної доктрини. Тоді ж він відмовляється від пастирських обов’язків у Німеччині і переїжджає у Ватикан. Тут він стає постійним учасником єпископських Синодів, а в 1993 р. приймає титул єпископа римського передмістя Веллетри-Сенії.
У 2000 р. Ратцінґер стає деканом Колегії кардиналів, і отримав титул «Епископ Остії і Веллетри-Сенії».
Йозефу Ратцінґеру належать численні роботи, такі як «Кінець часу?», «Істина і віротерпимість», «Бог поруч з нами», «Покликаний до причастя», «Бог і світ» та інші. У богословських дискусіях кардинал Ратцінгер займає консервативні позиції, він виступав головним радником по богословських питаннях Папи Івана Павла ІІ. Кардинал Ратцінґер є членом комісії «Екклезія Деї» і фактично головним богословом у Ватикані. Його погляди стосовно ряду питань стали офіційною позицією Ватикану. Так, наприклад, він виступив у захист цінності життя і неприпустимості абортів, висловлювався по ряду інших богословських питань.
У 1986 році він суворо засудив гомосексуалізм і одностатеві шлюби. У 2004 році він засудив «радикальний фемінізм» як ідеологію, що підриває основи родини і дані Богом відносини між чоловіком і жінкою. Ратцінґер різко виступав проти розлучень, одностатевих шлюбів, клонування…
Ратцінґера також називають «войтиланом», тобто послідовником справ Папи Кароля Войтили – Йоана Павла ІІ. Їхні погляди на теологію й етику мало чим відрізняються.
Йозеф Ратцінґер не володів харизмою Йоана Павла ІІ. Але його розум, логіка, широта поглядів підкріплені істинно німецькою завзятістю, працездатністю, пунктуальністю і педантизмом. Через свої тверді погляди і непримиренну позицію стосовно ліберальної частини Католицької церкви Ратцінґер одержав серед німецьких католиків прізвисько Panzerkardіnal (кардинал-броненосець).
Обрання Йозефа Ратцінґера Папою – послідовність курсу Католицької церкви. Обрання новим Папою Римським німецького кардинала Йозефа Ратцінґера означає, що католицькі ієрархи висловилися за продовження курсу, що проводив Папа Йоан Павло ІІ.
На думку коментаторів, новий Папа підтвердить вірність традиційним позиціям церкви в таких питаннях, як сімейна мораль і біологічна етика. При ньому Церква буде як і раніше рішуче висловлюватися проти евтаназії, проти клонування людини, засуджувати сексуальні відносини поза шлюбом і гомосексуалізм. Йозеф Ратцінґер відомий як супротивник радикальних реформ усередині Церкви, наприклад, він виступає проти скасування целібату – обітниці безшлюбності для католицьких священиків.
У той же час новий Папа, як очікується, буде продовжувати курс попереднього понтифіка на діалог католицизму з іншими релігійними конфесіями, а також проти рішення міжнародних проблем за допомогою зброї. Всі вірники звернули увагу на проповідь, кардинала Йозефа Ратцінґера цього року в Велику П’ятницю. У ній майбутній Папа вимовив різкі слова про те, що в наші дні Католицька церква знаходиться в стані моральної кризи, що сучасним людям не вистачає віри в Бога. До тієї ж теми Йозеф Ратцінґер повернувся у своїй проповіді напередодні початку конклаву 18 квітня 2005 року. У ній він засудив філософію релятивізму, що поширилася в сучасному світі ( – це уявлення про те, що всі моральні і релігійні норми відносні).
Йозеф Ратцінґер – інтелектуал і богослов, знав 10 мов і мав 8 докторських ступенів з теології та філософії, і при цьому переконаний консерватор.
Хоча за віком є кардинали старші за його, він перебував у кардинальському сані довше за всіх (з 1977 року).
Він брав участь у Другому Ватиканському соборі, який реформував Католицьку церкву, але не схвалює деяких його реформ. Кілька років тому американські єпископи схвалили новий переклад Святого Писання, в якому багато термінів чоловічого роду були замінені на поняття середнього роду (щоб не дискримінувати жінок). Кардинал Ратцінґер домігся заборони «ревізіоністського» перекладу.
За матеріалами: Промінь любові
