11 жовтня в Римсько- католицькій Церкві згадуємо
святого Йоана ХХІІІ
Анджело Джузеппе Ронкаллі народився 1881 р. на півночі Італії, у містечку Сотто-іль-Монте. 1902 р. він закінчив початкову духовну семінарію в Бергамо, а в 1904 отримав сан священника. Під час війни знаходився на фронті: спочатку як санітар, а потім як капелан. 23 грудня 1944 р. був призначений папським нунцієм в Парижі, а з 1951 став представником Святого Престолу при ЮНЕСКО. Влітку 1952 р. папа Пій ХІІ призначив його кардиналом, а 1953 р. – Патріархом Венеції. 28 жовтня 1958 р. кардинала Ронкаллі обрано Папою Римським. Понтифікат Йоана XXIII, що продовжився неповних 5 років, визначив новий курс ватиканської політики, яка відповідала новим реаліям і була покликана встановити діалог між різними країнами та конфесіями і покращити соціальне становище вірян у різних регіонах світу. 25 січня 1959 р. Йоан XXIII скликав Другий Ватиканський Собор. Помер 3 червня 1963 р. Канонізований 27 квітня 2014 р.
ПАПА ЙОАН XXIII: «СЕКРЕТ МОГО СВЯЩЕНСТВА – В РОЗПʼЯТОМУ»
Папа Йоан XXIII був обраний на катедру Наступника св. Петра 28 жовтня 1958р. Його недовгий понтифікат тривав 5 років, але за цей невеликий термін Папа зумів глибоко оновити життя Церкви і вірних. Досить згадати про два епохальних жести Папи Ронкаллі: скликання Другого Ватиканського собору і публікацію енцикліки «Pacem in terris».
Коли в 1958 році кардинал Патріарх Венеції Анджело Ронкаллі був обраний Папою, багатьом вірним вже було відомо про його смирення, про лагідність пастиря, який народився в селянській родині поблизу Бергамо. Людяність стане видатною рисою Йоана XXIII, стилем його понтифікату. «Добрий Папа», як його називали, притягав любовʼю і симпатією всіх – віруючих і невіруючих. Ще будучи молодим священиком, Ронкаллі так формулював свій пастирський метод: «Входити в контакт з усіма» і «не дозволяти себе задавити труднощам».
Зійшовши на катедру Св. Петра, Йоан XXIII приймав мужні й далекоглядні рішення, спростовуючи прогнози тих, хто бажав бачити в літньому Св. Отці «Папу перехідного періоду». Настільки ж несподіваними були і його вчинки – так, 26 грудня 1958 він відвідав римську вʼязницю Regina Coeli. «Я прийшов, ви бачите, я подивився своїми очима вам в очі… нехай моє благословення буде для вас як і раніше знаком, символом того благословення, яке Господь дарував нам у Своєму Таїнстві любові», сказав Папа, звертаючись до увʼязнених.
Під час свого понтифікату Йоан XXIII не раз викривав важкі умови, в яких перебувала «мовчазна Церква» у країнах радянського блоку. За свої зусилля по боротьбі з «логікою блоків» він став лауреатом премії Бальцана за мир.
Найяскравішою енциклікою його понтифікату стала «Pacem in terris», опублікована в 1963 році. Вперше Наступник Петра звертається не тільки до вірних, а й до всіх людей доброї волі, з проханням стати будівничими миру. Миру, який може бути справжнім тільки якщо він грунтується на чотирьох стовпах: істині, справедливості, любові та свободі. Серед численних нововведень, привнесених Йоаном XXIII, – безпосередні стосунки зі своєю єпархією; він відвідував парафії та міські квартали Риму, а також оголосив про скликання римського Синоду. Будучи вихідцем з бідної сімʼї, Анджело Ронкаллі виявляв особливу турботу про бідних і нужденних. Він цікавився умовами праці робітників, а також присвятив соціальним питанням енцикліку «Mater et Magistra». Йоан XXIII зустрічався і з дітьми, він відвідав лікарню «Бамбіно Джезу».
У «Щоденнику душі», що дозволяє нам зазирнути в саме серце Папи, Анджело Ронкаллі писав: «Мені не потрібно бути вчителем політики, стратегії, людської науки; і без того багато вчать цих речей. Я – вчитель милосердя та істини».
Папа Ронкаллі прожив життя, наповнене глибокою духовністю і постійністю, щодня – як свідчать його духовні твори – запитуючи про свою віру і священицьке покликання. На смертному ложі він промовив такі слова: «У своєму смиренні відчуваю сильний звʼязок з посттридентського традицією…» І ще, перед смертю: «Секрет мого священства – в Розпʼятому…»
За матеріалами: catholicnews.org.ua
