Насамперед, хочу з великою радістю відзначити, що ця Хода відбулась дуже успішно. Це було гарне і захопливе видовище різних людей і багатьох сімей з дітьми, а також —чималої кількості вагітних жінок. Показово, що в Ході взяли участь не лише кияни, а й чисельні небайдужі, які прибули до Києва з різних куточків України, щоби своєю участю збагатити цей марш людської гідності. Все відбувалося зі співом, молитвою і якоюсь надприродною радістю. Чудові люди, попереду яких ішли представники ієрархії різних християнських конфесій. Захист моральних і релігійних цінностей справді об’єднав усіх!
Неможливо було не помітити належну організацію порядку, і все це було зроблено коштом релігійних організацій. Відповідальні за порядок волонтери чудово виконали свою функцію! Але перш за все прагну подякувати всім тим, хто йшов у цій Ході. Це дуже потрібно сьогодні: проявити свою позицію, а не байдужість, а Бог бачить та оцінить те, в якій ході ми беремо участь.
Вже на площі Конституції, перед Верховною Радою, єпископ Віталій Кривицький, ординарій Київсько-Житомирський та водночас Голова оргкомітету Ходи, звернувся зі словом привітання і вдячності. Також він висловив подяку можновладцям і законотворцям за ухвалення тих законів, які не заперечують Божих законів. Дай Боже, щоб ми мали за що їм дякувати! На завершення Ходи пролунала молитва за Україну. А вже після закінчення усіх заходів на площі Конституції залишилися волонтери, щоби подбати про чистоту, і — на диво — їм не було багато роботи, бо навіть після такої кількості людей (за різними оцінками — від 7 до 12 тисяч учасників) тут залишилась ідеальна чистота. Це свідчить про високий рівень культури усіх тих, хто долучився до маршу. Можна сміливо сказати, що учасники цієї Ходи — це, без перебільшення, найкраща і свята частина українського суспільства! Не було жодного додаткового поліцейського охоронця, крім патрульної дорожньої служби. Ніхто нікого не боявся і ніхто нікого не охороняв.
От тільки великий подив викликає те, що висвітлення цієї події проходило, сміливо кажучи, дуже скромно! Не було видно камер провідних телеканалів, кореспондентів друкованих та електронних ЗМІ. Переважно це висвітлювалось релігійними засобами масової інформації. Була також відчутна байдужість до цієї події з боку влади.
Для порівняння, коли минулого року проходив так званий «Марш рівності», в якому взяли участь близько 2,5 тисяч учасників, їх охороняли понад 5 тисяч поліцейських. Представників різних каналів телебачення змушували висвітлювати цю подію і робити «муляж» нібито великої кількісті учасників. Скільки це коштувало для держави — тобто для нас, платників податків? Чи ми розуміємо, що діється? Все, що позитивне, добре і святе — приховується, а що відверто огидне — пропагується!
Хочу нагадати і про нашу відповідальність, а особливо — відповідальність журналістів за те, що ми демонструємо і яке суспільство показуємо. Я розумію, що у багатьох на це є відповідь: «Робота така: що наказали, те і виконуємо». Але що робити, коли це не узгоджується з Вашим сумлінням? Кожне зло і кожен гріх має своїх виконавців, учасників, співучасників та організаторів. Наприклад, гріх аборту — це не тільки гріх жінки, яка це робить, але й гріх чоловіка, якщо він до цього примушує або на це погоджується. Це стосується також родичів, друзів і тих, хто радить зробити аборт. У цьому переліку співучасників гріха аборту далі можна назвати лікаря, медсестру, асистента і державних законодавців, які ухвалюють закони, що суперечать Божому Закону. Всі перед Богом несуть відповідальність! Подібно і з приховуванням доброї та найкращої частини нашого суспільства й натомість пропагандою зла і деморалізації. Всі, хто на це дає дозвіл, хто рекламує, охороняє, висвітлює і переконує суспільство, ніби це — норма людського життя, грішать перед Богом і самим суспільством. Отже, сміливо поспішаймо робити свій вибір і займімо достойне місце у своїй життєвій ході, щоб іти з Богом, а не з Його супротивником!
Станіслав Широкорадюк,
єпископ Харківсько-Запорізький РКЦ