Харківсько-Запорізька дієцезія
Римо-католицької Церкви

Великий Четвер у кафедральному соборі Успіння Пресвятої Діви Марії у Харкові

У Великий Четвер, 29 березня 2018 року в Харківському кафедральному соборі Успіння Пресвятої Діви Марії урочисту Святу Месу очолив ординарій Харківсько-Запорізький єпископ Станіслав Широкорадюк OFM

Є кілька літургійних обрядів, властивих Великому Четвергу. По-перше, це перенесення Пресвятих Дарів. Раніше не було дарохранительниць, тож Пресвяті Дари після кожної Меси зберігали в ризниці. У ХІІ столітті обряд ритуалізувався: відтепер в урочистій процесії Дари переносять або до ризниці, або на інший вівтар, визначений на repositorium (одне зі значень цього латинського слова – «гробниця» – прим. КМЦ). Уперше про repositorium згадано у тридентському Месалі (1570). Подальша практика влаштування Божого гробу з П’ятниці на Суботу буде розвитком процесії перенесення Пресвятих Дарів Великого Четверга.

По-друге, з Великим Четвергом пов’язане оголення вівтаря. До VI-VII століття обрус покривав вівтар лише під час Меси. Пізніше, у Середньовіччі, оголення вівтаря (лат. denudatio altaris) набуло символічного значення: це паралель до того, як Христа покидають найближчі, а кати роздягають Його, перш ніж розіп’яти.

Третій звичай – гасіння невгасимої лампади після винесення Пресвятих Дарів із дарохранительниці. Ще одна літургійна особливість – відмова від дзвонів та органної музики після «Gloria» у Великий Четвер: це символічне наслідування покори Христа в Його приниженні, аскеза для чуттів, у цьому випадку для слуху.

Обряд омивання ніг – особливість вечірньої Меси у Великий Четвер. Цей обряд походить від єврейського звичаю, поширеного в ті часи, коли ходили або в сандаліях, або босоніж. Відповідно, стопи бруднилися від дорожнього пилу, тож господар омивав ноги гостеві, коли той увіходив у дім. Згадаймо, як Ісус, перебуваючи з гостиною в одного фарисея, говорить йому: «Ти бачиш оцю жінку? Прибув я у твій дім, і ти не дав води мені на ноги. Вона ж слізьми обмила мені ноги й витерла своїм волоссям» (Лк. 7, 44). Звичай омивання ніг був поширений у чернечих спільнотах як вираз гостинності.

Як літургійний обряд омивання ніг уперше з’являється в Іспанії в VII столітті, а до Рима доходить лише в ХІ столітті. До 1955 року воно було зарезервоване для абатів і єпископів – тільки вони могли вмивати ноги своїм підлеглим. Сьогодні ж його можна здійснювати в кожній парафії – у такому разі це робить головний служитель Меси.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Введіть свій коментар!
Введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Останні новини